Читати - це завжди круто. Немає кращого адреналіну ніж переживання усьго змісту, що передає автор. Я читаю безліч книг і одна з улюблених це твір Сюзани Коліннз "голодні ігри". Так є і фільм за цією книгою, але він не несе всієї тієї задумки. Коли ми переглядаєми кінострічки, то стаємо звичайними зацікавленими глядачами. Отже, у книзі "Голоні ігри" розповідається про світ із звичними для нас гріхами. Романтика, вбивство, загадка, інтрига і трішки новітніх технологій та жахів. Все, що треба для підлітка. Катніс, головна героїня твору немає особливих відмінностей, окрім чистої відваги й людяності, здатності розуміти власні помилки і пробачати. Описи сім'ї, ворогів і навіть посередників дають змогу відчути вплив змови та образи, критики персонажів, страху. Я вважаю це фантастична книга. Вона нагадує мені про нашу країну і до того ж дуже влучно.
Одного разу миша помітила, що господар ферми поставив мишоловку. Вона розповіла про це курці, вівці і корові. Але тварини хором відповідали: «Мишоловка – це твої проблеми, до нас вона ніякого відношення не має!»
Трохи пізніше в мишоловку попалася змія – і вкусила дружину фермера. Намагаючись її вилікувати, дружині приготували суп з курки. Потім зарізали вівцю, щоб нагодувати всіх, хто приїхав відвідати хвору. І, нарешті, зарізали корову, щоб гідно нагодувати гостей на похоронах.
І весь цей час, миша ігала за тим, що відбувається через дірку в стіні і думала про речі, які ні до кого ніякого відношення не мають.
Мораль: Якщо Вас щось не стосується напряму, не думайте, що це щось не вдарить Вас по голові.
