Текст на тему добро і краса -основа життя людини на землі (за творами лесі ворониної та ярослава стельмаха )

Сусіди завели собі собаку. Такого величезного, косматого, ще й чорного кольору. Зустрінеш такого на вузькій стежині й страху не оберешся. Моторошно навіть проходити повз їхнє подвір’я, за забором якого ховається це чудовисько породи водолаз. Звати його Джеком. Джек уже доросла тварина, зростом майже мені по лікоть, мабуть, щоб йому зручно було при нагоді хапати мене прямо за нього. Він дуже схожий на ведмедя – в нього густа мохната шерсть, наче хутро, а лапи нагадують волохаті стовпи. Голова в Джека наче квадрат з довгими вухами та великим носом. Через те, що вуха довгі та звисають вниз, здається, що собака завжди чимось трохи засмучений. Та це виявилося неправдою. Коли я врешті насмілився познайомитися з Джеком поближче, виявилося, що його очі ясні та ласкаві, а сам він анітрохи не злий, хоч і гавкає так гучно й моторошно, що налякає будь-кого. Він дуже лагідний та дружелюбний, полюбляє гратися з палкою та бігати парковими галявинами, там, де вигул собак заборонено. Побачивши знайому людину, він радісно кидається їй назустріч, махаючи своїм товстим та мохнатим хвостом. Взагалі, мені здається, Джек абсолютно незамінний холодними зимовими ночами у якості обігрівача. Його шерсть не просто густа, а ще й має пуховий Мабуть, влітку Джекові не позаздриш!

Розповідь про дитинство Івана Палійчука і про ворогуван­ня його родини із сім’єю Гутенюків — Іван знайомиться з Марічкою під час бійки батьків — він зближується з Марічкою, між ними зароджуєть­ся кохання — Іван тривалий час перебуває в наймах на полонині — повернувшись, він дізнається про смерть Марічки (коли дівчина пере­ходила Черемош, раптова повінь накрила її й забрала із собою) — Іван не вірить у смерть Марічки, уважає, що це вигадки Гутенюків, і йде на пошуки дівчини — в одному селі люди знайшли тіло дівчини, проте в ньому, посинілому й розбитому річковим камінням, Іван не впізнає Ма­річки — через шість років блукань Іван повертається в село, через рік одружується з Палагною — з часом Палагна стає «любаскою» сусіда Юри — Іван про це знає, проте йому байдуже, він не може забути своєї Марічки — хлопець іде в гори й чує голос нявки-Марічки, прямує за ним, а зустрічає чугайстра, який відволікає його (іде з ним у танок) від Марічки — ідучи за голосом коханої, Іван зривається в урвище — на­ступного дня ледь живого Івана знаходять пастухи — Івана ховають за місцевим звичаєм (з танцями й розвагами).

Сподіваюсь, до