Лісова пісня" леся українка. вопрос 60

Ніна Бічуя видатна українська письменниця. Вона написала багато творів для дітей. Один з них "Шпага Славка Беркути". Мені дуже сподобався цей твір. Мабуть, тому що там описується життя звичайних дітей та звичайних учнів школи. Те, як вони підтримували один одного, те, чим вони займалися, окрім уроків.

Найбільше, у цьому творі, мені сподобалось, як учні 7-Б намагались до Славкові. Як вони пішли до міліції, щоб переконати жінку, що там працює. І як їм це вдалось, вони вмовили її прийти на суд. І саме це стало вирішальним для Славка.

Ось ця "інтрига", неочікуваний поворот сюжету, повісті, це й сподобалось мені найбільше.

Все що змогла придумати, сподіваюсь до

«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.