Сила добра, моє розуміння цієї проблеми згідно новели (дари волхвів) твір.

У творі Івана Липи «Близнята» ми бачимо, як у колискових піснях, звертаю» чись до своїх крихіток, ненька передає їм всю любов свого щирого серця, мріє про їх майбутнє. Вбога жінка побажала своїм близнятам - бути щасливими, цоб не знащи бідності, нужденного життя. А трохи пізніше додала, щоб дбали і:е тільки про: себе, а й про всіх знедолених.     
Усім нам слід пам’ятати, що «мізерні забави і пристрасні задоволення» не можуть зробити людину щасливою. Наше призначення - залишити після себе добрий слід на Землі. І наші неньки будуть нами пишатися!

Спадщина Григорія Сковороди дуже різноманітна. Він залишив своїм нащадкам, тобто і нам в тому числі, прекрасні ліричні вірші та романси, філософські трактати, глибину змісту яких не досліджено вповні й досі, афоризми, які не втрачають і ніколи не втратять своєї актуальності… Усі ці твори мають надзвичайну художню і змістову цінність, та не менш мені подобаються байки Григорія Сковороди. До того, як в Україні розпочав свою діяльність Григорій Сковорода, байки ще до ладу не існувало. Маю на увазі, що окремого жанру як такого не було, хоча у світовій літературі ми знаємо байки Езопа, Сааді та інших. Проте прекрасні твори закордонних байкарів не були повністю придатні для українського читача з багатьох причин. По-перше, байка — твір алегоричний, тож алегорія має бути зрозумілою читачеві. Якщо уявити собі, що існує певний код, ключ, за яким читач розшифровує закладений у творі підтекст, то для байок таким ключем є, безумовно, народний характер, особливий тип мислення. Крім того, одні й ті самі тварини (а в байках, як ми пам’ятаємо, замість людей діють тварини, які й уособлюють людські риси) в різних культурах могли позначати різне. Наприклад, змія у нашій традиції — символ підступності, а у східній — символ мудрості. Тож нагальна потреба в створенні українських байок була беззаперечною.