Роби добро і серце сповниться красою.

#Дорога Поліанно , я читала чудовий твір з твоєю участю , який мені дуже сподобався ! У ньому ти дуже співчутлива та весела , та майже ніколи не засмучуєшся . Навіть коли ти потрапила під колеса машини , ти була оптимісткою . Ти завжди до ншим , навіть якщо це витрачало твій час . Як тобі це вдавалося ? Як ти завжди залишалася такою щасливою ? Розповісти мені , як тобі жилося при травмі , це дуже боляче ?
# Ти є дуже гарною дівчинкою , яка завжди є щасливою ! На твою честь робили справжні " групи " навіть у тюрмах !
#Ну все , мені вже потрібно йти . Бувай !

( # - абзац )

Правильна відповідь - "б" (Нечуя-Левицького). Наведена цитата взята зі статті Нечуя-Левицького, в якій він відстоював необхідність демократизації літературної мови. "Сільська баба так чесне язиком, як кресалом, що аж посиплються іскри поезії. Синтаксис її мови буде шаткований, повний викрикників, не розвитий граматично, але живий, іскряний." 

Він сам майстерно вживав такі засоби виразності, особливо у гумористичних повістях про бабу Параску і бабу Палажку, наприклад: «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі» (1874), «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» (1875) та інші. Ці повісті були дуже тепло прийняті критикою.  Особливо критики відзначали  неймовірно виразну та "живу" мову персонажів, а також майстерність автора в їх описанні.