В 1817 році А. С.Пушкін закінчив Царскосельский ліцей, за 6 років навчання в якому придбав вірних товаришів і соратників. Друзі – Ліцеїсти на випускному балі домовилися зустрічатися щороку 19 жовтня в день відкриття навчального закладу в ім’я своєї дружби
Ця традиція дотримувалася довгі роки. Однак в 1825 році Пушкін був засланий у Михайловское, родовий маєток поета, за вільнодумство й неповагу до царя. До цього часу він прославився в якості талановитого й зухвалого автора. Перебуваючи в змушеному ув’язненні, Олександр Сергійович і написав вірш “19 жовтня”. Воно стало письмовим поетичним звертанням до друзів, яких він зараз бачити не міг
Згадуючи своїх товаришів, автор шкодує, що багатьох уже немає в живих, а деяким доля піднесла дивні, не завжди приємні сюрпризи, і вони також не можуть бути на зустрічі. Безумовно, не всі окончившие ліцей у Царському Селі досягли таких висот, як Пушкін, однак автор з повагою й любов’ю ставиться до своїх друзів і це видно в рядках вірша
Пушкін із вдячністю звертається до Пущина, Дельвигу й Горчакову, які, ризикуючи репутація й зневажаючи суспільною думкою, відвідали товариша в Михайлівськім. Саме після зустрічі й розмов із цими трьома друзями Пушкін став філософськи ставитися до свого посилання. Як сам він пише у вірші: «Служенье муз не терпить суєти», а ув’язнення автора – це прекрасна можливість із головою піти у творчість. Так і трапилося, саме під час посилання в Михайловское Пушкіним написана поезія, що вважається класикою росіянці літератури
Пушкін із упевненістю пише, що рівно через рік, він обов’язково вип’є вина із друзями в Царському Селі за міцну чоловічу дружбу. Це пророкування збувається, як і те, що через рік напевно ще менше збереться колишніх ліцеїстів. Через два місяці після написання цього вірша відбулося повстання декабристів і деякі, що приймали в ньому участь були товаришами Пушкіна
Напуттям тим, хто в наслідок виявився в посиланні після повстання стали рядка вірша, у яких автор призвав всіх, незалежно від місця перебування в день 19 жовтня, “закривши ока дрожащею рукою”, подумки піднімати тост за вірних друзів і проживати цей день без суму й прикрості, як сам автор прожив цей день в 1825 році
На написання повісті «Червоні вітрила» О. Гріна наштовхнув маленький іграшковий кораблик, який він побачив у вітрині магазину. Причому колір вітрила у нього був білий. Червоними вітрила стали вже в останній редакції повісті.
Після цього вітрила придбали образність і стали символом. Як говорив сам автор: «ніщо не скаже більше вітрила червоного, а краще того – яскраво-червоного кольору, тому що в червоному є яскраве тріумфування. Радість означає знання того, чому радієш».
На самому початку повісті Ассоль зустрічається з червоними вітрилами на іграшковій яхті, яку вона запускає на воду. Вітрила на ній червоними були випадково, їх зробили з обрізків шовку, які вже ні на що ні годилися. Вони були веселого полум’яного кольору. Ассоль отримує пророцтво для себе від казкаря Егля про вітрила. Причому саме про червоні, тому що червоний колір без домішок – колір мрії, а червоно-кривавий – недобрий. Так іграшкова яхта і дивне пророкування змушують дівчинку повірити в казку.
Разом з Ассоль десь далеко росте хлопчик Грей. Він з самого дитинства бачить навколо себе буйство фарб і може тонко відчувати навколишній кольоровий світ. І коли хлопчик виріс, у нього залишилося тонке відчуття кольору. Він один з небагатьох, який розуміє різницю між червоним і червоно-кривавим кольорами: «Риючись в легкому опорі шовку, він розрізняв кольори: червоний, блідий, рожевий і рожевий темний; густі вишневі, помаранчеві і похмуро руді тони; тут були відтінки всіх сил і значень».
Яскраво-червоний колір вітрил, корабель з якими чекає кожен день Ассоль, може означати особливість дівчини. Кругом по морю ходять кораблі з білими вітрилами, це буденно, звично. Вітрила незвичайного кольору – символ унікальності ситуації. У кожному порту є дівчина, яка чекає свого коханого, визирає вітрила, сподівається і чекає швидкого повернення. Але Ассоль, яка чекала невідомого принца, повинна була мати хоч якийсь орієнтир, що це приплив саме її принц. Колір паруса – особлива прикмета майбутнього коханого.
І Грей зумів створити для дівчини її казку та стати в ній головним героєм. Грея не хвилювало громадська думка, він хотів подарувати щастя дівчині і бути щасливим разом з нею. Він узяв на себе роль провидіння і завдяки червоним вітрилам та змінив свою долю і долю Ассоль.
Объяснение:
