Відкрита відповідь на проблематику тексту аргонавти, а саме "самооцінка"

«Енеїда» — енциклопедія життя українського
народу. Легко і невимушено вплітаються у
сюжет поеми описи різних аспектів життя
українця. У поемі зібрано велику й цінну
етнографічну, етнологічну і фольклорну
інформацію. У структурі поеми описано
народні вірування, звичаї, ігри, обряди,
справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський
з гумором описує порядки в судах, війську,
канцеляріях. Місце у поемі знайдено й
розповіді про влаштування українських шкіл.
У поемі відбито народну мову періоду
Гетьманщини, у ній наводяться зразки не
тільки мови суто народної, але й мови,
притаманної козацькій верхівці, фактично
новоутвореному українському дворянству.
Українське присутнє у поемі в усьому.
Етнічна картина Європи й Азії у поемі також
проходить через «українізацію». Еней-козак
зустрічає в античному світі знайомі йому
сучасні народи: гішпанців, прусів, татарву,
ляхів, турчинів.
У поемі минуле стало сучасним, сучасне —
минулим, героїчне — побутовим, а побутове —
піднесено-урочистим.

В спекотний день, в гаю тiнистiм
Вовцюра зморений лежав
Прикривши пузо своє листям 
Про щось собi вiн мiркував
-«Чiтал я, каже, у газетi 
(Газети ж бо у нас не вруть)
Шо будто где-то там на свєтє
Вегетарьянцями живуть».
Мiркує далi : «Бач, як добре
З усими в мирi й дружбi жить,
Щоб i любов була як море,
Щоб брагу навiть з зайцем пить»
Так  мiркував вовцюра добрий,
Вегетарьянцем стать хотiв
А а потiм зайця в лiсi з'їв.

Мораль цієї байки є такою
Хоч так крути її, хоч сяк
Всі добрі помисли  з тобою 
Поки немає голоду ознак.