Сьогодні я Вам розповім свою історію про могутнього Івана Силу.Іван - звичайний сільський хлопчина, виріс у сім'ї вчительки й письменника. Всі зараз подумать,, Про що ж цей твір? ". Я Вам відповім..
Іван Фірцак - справжнє ім' я хлопчини, працював майстром по ремонту взуття. Тоді він не був відомий, як Іван Сила. Це прізвисько, він отримав, коли вони з один хлопчиною(його одноклассником) побилися, тоді й він і отримав інше ім' я Сила.
Іван-полюбляв їздити до своїх батьків, які залишились у селі, а Сила переїхав до міста.
Коли Іван сів у потяг, розложив вже свої речі, раптом зупиняються раптом зупиняється потяг! Всі були налякані, а Іван встав і пішов, виявилось почала горіти кабіна водія потяга. Іван заліз у вогонь і дістав водія. Водій був обпечений, майже весь. Це була не поїздка, а щось нереальне! Всі плакали, всі у бруді. Здавалось, життя закінчилось.
Після цього випадку, Івана Силу, нагородили медаллю, й він посів велике місце у державі.
Объяснение: Чем смог тем
Відповідь:
Ліричний герой поезіï з великою теплотою згадує свою матір.
Автор цим твором порушує питання дитинства, а також прощання з батьківською хатою та материнську тривогу за долю власної дитини.
Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. Ненька дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов». Проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої для кожної людини — образ матері. Її серце сповнене безмежної любові до дитини, і цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно місткими деталями: незрадлива ласкава усмішка, бо матір уміє і прощати, і наставляти, і жаліти; засмучені очі, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, «в дорогу далеку», на якій будуть і радість, і смуток, і печаль.
