Риси характеру г.сковороди с- к- о- в- р- о- д- а-

[Усі племена] мали ж свої обичаї, і закони предків і тих, і заповіти, кожне – свій норов. Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до сестер. І до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили її ввечері; а на завтра приносили [для її родини те], що за неї дадуть. А деревляни жили подібно до звірів, жили по-скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води. А радимичі, і в’ятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, срамослів’я [було] в них перед батьками і перед невістками. І сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі, з якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав – чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А після цього, зібравши кості, вкладали їх у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як це роблять в’ятичі й нині. Сей же обичай держали і кривичі. Й інші погани, не відаючи закону Божого, бо творили вони самі собі закон.

Ліричний герой-образ в ліричному творі, що передає думки, почуття, емоції автора, але не тотожний самому поетові.

Объяснение:

приклад:

Зимовий ліс! Від краю і до краю

Він застиг смолистою стіною,

Серце неспокійне бентежачи

Неправдоподібною тишею.

Він мене гнітить своєю величчю,

Повним відчуженням від усього

І зарозумілою байдужістю

До життя за межами його.

Ніби немає веселого сяйва

Міст, загублених далеко,

Ніби немає ні щастя, ні страждання,

Ніби немає обертання Землі.

Лише часом злітає ворон круто,

Потривоживши царську ялина,

І бушує цілу хвилину

Маленька тиха хуртовина.