А без долі біле личко - Як квітка на полі: Пече сонце, гойда вітер, Рве всякий по волі.
Як тополя, .стала в полі При битій дорозі; Як роса та до схід сонця, Покапали сльози,
Сіло сонце, з-за діброви Небо червоніє;
Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого - щастя, кого - сльози, Все нічка покрила.
Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем; Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю. Утомилась заверюха, Де-де позіхає;
Бачить - ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє.
Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять. У яру гребля, верби в ряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка - воду брать... Мов покотьоло- червоніє, Крізь хмару - сонце зайнялось. Надувся вітер; як повіє - Нема нічого: скрізь біліє... Та тілько лісом загуло.
Реве, свище заверюха. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку