Епітети: чарівна весна, свіжий вітер, дзвінкий жайвороок, молода трава, квітучий барвінок Порівняння: Чудова, як весна; швидкий, мов вітер; гарний, як жайворонок, низька, мов трава, прекрасний, як барвінок. ТВІР Прийшла чарівна весна... Все навколо ожило та заквітло. Грайливе сонце не пекло, а гріло, даруючи всім радість. Молода, зелена трава тільки підіймалася з теплого ґгрунту, а квітучий барвінок замайорів навколо яскравим гарним цвітом. Свіжий вітерець дарував усім насолоду, а дзвінкий жайворонок не перестава дивувати всіх своєю гарною піснею.
Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей: - Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться. - Нема в хаті води, - одказують діти. - Візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води. Одізвався старший хлопець: - Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки: - Піди, доню, принеси мені води. - Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина: - Піди, Івасику, принеси мені водички. - Я не маю в що вдягнутися, - одказує той. Так ніхто і не приніс хворій матері води. Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички: - Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї. Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій: - Мамочко, мамочко, пий воду. А мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати: - Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку... І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих. А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
