Тарас Григорьевич Шевченко - один из самых талантливых и популярных украинских писателей. Его творчество стало примером для целой плеяды выдающихся мастеров слова XIX века. В 1840 году сборник произведений Тараса Шевченко «Кобзарь» стал эталоном украинской поэзии, примером для многих молодых поэтов. Впоследствии сам Тарас Шевченко стал символом борьбы за свободу, патриотизм и символом величия украинского слова.
Как один человек благодаря маленькому сборнике стихов смогла стать одним из величайших поэтов Украины? Видимо, все связано с невероятной благозвучием произведений Шевченко, лиризмом и такими простыми, но волнующими сюжетами. Его Екатерина (из одноименной поэмы) не может не вызывать сожаления. Шевченко - мастер создавать необходимую атмосферу. Даже природа в его произведениях отвечает жизненным коллизиям героев.Сначала была весна, когда молодая Катя встречалась с солдатом-обидчиком. Когда ее выгнали из дома - наступила холодная зима.
А произведение «Утопленница» навевает готические образы. Девушку утопила собственная мать, которая завидовала красоте дочери. Лилия стала русалкой, начала соблазнять молодых ребят затягивать их в свое озеро.
Важными в творчестве Шевченко является его исторические поэмы. Вспомним хотя бы поэму «Гайдамаки». Кровавые события украинской истории показаны Тарасом Григорьевичем невероятно правдиво. Здесь и убийства детей, женщин, злоба народа, измены. Восстание является восстание: Шевченко не украшает рифмами и красивыми образами человеческое горе. Но при этом герои поэмы - патриоты, их поступки и слова - инструменты для писателя, который хочет рассказать о борьбе украинского народа.
Лично мне больше всего нравятся стихи Великого Кобзаря о его детстве, семье. Все творчество Шевченко пронизана болью и сожалением за собственную страну, неволю на родной земле, сиротство народа. «Мне тринадцать было ...», «Садок вишневый коло хаты ...», «Завещание» - жемчужины творчества Шевченко, в которых он раскрывает душу и рассказывает о своих мечтах
Объяснение:
Вибери строчки и переведи если нужно!
Я дуже люблю весну. Вона приносить із собою тепло. Поступово природа повертається до життя після зимової сплячки. Чорна земля вкривається зеленою травою, з’являються квіти, на деревах розпускається листя.
У нашому селі весна дуже гарна, особливо, коли заквітають сади, бо сади в нас густі, з численними плодовими деревами. Весна – це час пробудження природи та початку польових робіт. Люди починають засаджувати городи, худобу виводять пастися на луги. На поля виїжджають комбайни та сіялки, цілий день чутно їхнє гудіння.
Сходить лід з річки, що тече край села, і люди починають рибачити. У лісі, що знаходиться поруч із селом, у травні повно грибів, всі приносять додому повні відра. З неприємностей, що приносить із собою рання весна, це розмиті земляні дороги. Неможливо пройти вулицею та зберегти взуття чистим. Та зрештою все підсихає.
З весняним теплом до села повертаються птахи. Звідкись вилазить мошкара, гудуть бджоли на пасіках. У цей час всі жителі села дуже бояться, щоб не трапилася гроза та не повибивала пилок з квітів, бо тоді сади не дають врожаю. А коли дерева оцвітають, дощу радіють, бо він живить землю та допомагає рости усьому, що посаджали.
Навесні ми все більше часу проводимо на відкритому повітрі – працюючи чи гуляючи. День стає довгим, погода приємною, заняття різноманітними. Особливо сильно хочеться бути на природі – у лісі чи на річці, бо саме там прихід весни відчувається найбільш яскраво.
