Остап та Соломія переховувались в * лісі печері очереті Соломія зробила із комишу для Остапа * курінь ложе шапку В плавнях Соломія боялася * не знайти Остапа не знайти берега згоріти в очереті Щоб повернутися, Соломія... * робила позначки клаптиками тканини добре роззиралася, запам'ятовувала дорогу ламала комиш Соломія ішла в очереті * за вітром за шелестом комишів проти вітру На плавні насувалася * гроза пожежа велика хвиля До Остапа у плавнях прийшов * олень пес вовк Остап відлякував тварину * криком водою палкою Після втечі звіра остап думав про * несправедливість смерть рідне село

У творі О.Довженка "Скарб" розповідається  про безтурботнне життя парубка Павлуся,про його легке дитинство ,про те,як його пестили матір і  батько ,і від цього він став лінивим і невмілим .через його забаганку поїсти меду  ,одного  разу померла Павлусева мати .Проте щастя переслідувало його .У господарсті його був лад,прибуток,знайшлася вірна і покірна і працьовита дружина,були хороші наймити .Все життя він тільки їв  та спав.
Якось на  свята зiбралася сільска молодь  йти шукати скарб. Вирiшили попросити Павла, щоб вiн пiшов iз ними "на щастя". Той не хотів i сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Так і сталося. парубки хотіли розіграти його  вкинути йому у вікно дохлого хорта а виявилося, шо всередині його був захований скарб - золото.Так довіку жилося Павлу - безтурботно.
 люди  завжди замислювалися над тим, що таке щастя.  цей твір  показує, що бездiлля i ситiсть — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина,яка  безцiльно й безглуздо проживає свій вiк, недопомагає іншим  Хоч i таланило в усьому Павлусевi, але його  лінивого щастя мало хто б захотів.

На початку оповідання Федько постає перед нами як "чистий розбишака", в якого наче біс вселився. Він сам ніколи не був спокійний і не давав спокою іншим, збиткуючись із хлопців-однолітків і часто доводячи їх до сліз. Федьковій матері жалілися на нього і діти, і їхні батьки, за що хлопець мало не щовечора отримував від тата прочухана. Федько мужньо переносив кару, не скрикнувши ні разу, не заплакавши. Батько, хоч і дуже гнівався на сина, після покари нагороджував його двома-трьома копійками за те, що син говорив правду. Бо Федько, якби схотів, міг би одбрехатися, але він не любив брехати, оскільки не любив і видавати товаришів.

Повною протилежністю Федькові є Толя — ніжний, делікатний, смирний, завжди чистенький, чепурненький. Йому, як і кожній дитині, теж хотілося гратися з хлопцями, і він приєднувався до Федькової компанії. Але коли він приходив додому забруднений, подраний, то, щоб не гнівалися батьки і не карали його, звинувачував у всьому Федька — і тому знову перепадало від батька.

Коли настала весна і скресла крига, Федько, який побував на річці і бачив початок льодоходу, запевнив хлопців, що наступного дня покатається на крижині. Друзі, зачаровані його розповіддю, вирішили теж піти на річку. До них приєднався Толя. Завзятому Федькові було мало просто покататись на крижині, як це робили інші. Він надумав перейти по крижинах на той бік річки і назад. До того ж його спонукає на цей небезпечний вчинок зневажливе зауваження Толі, що Федько на це не зважиться. Але Федько таки зробив, що надумав, викликавши захват присутніх.

Толя заздрив Федькові, йому хотілося, щоб і ним так захоплювалися. Здавалося, це так просто — перейти річку по кризі, адже так легко й весело зробив це Федько, і він теж зможе.

Але насправді все виявилося набагато складнішим. На крижині Толя розгубився, і його чекала неминуча загибель. Йому на до ризикуючи своїм життям, прийшов Федько і врятував, хоч сам опинився у крижаній воді і мало не загинув.

І знову Толя вийшов "сухим" із цієї пригоди, 66 Федько не видав його, взяв усю вину на себе. Тяжко захворівши, побитий розлютованим батьком, Федько через три дні помер. Не стало доброго, відважного, чесного хлопчика.

А Толя із цієї пригоди не зробив ніякого висновку, залишившись боягузливим, черствим і бездумним. Він навіть забрав Федькового чижика, безсовісно збрехавши його матері, що виграв пташку у Федька.