Відповідь:
Мені подобається як автор описує літню грозу: "Надворі буря, дощ ллється з неба такими патьоками, наче там тисячі Федьків перекинули тисячу діжок з водою. Хмари аж сині, кошлаті, так і розрізують їх зеленяві блискавки. Грім тріскає з такою силою, що аж посуд дзвенить у шафах", "...з гори біжить цілий потік брудної води з бульками. Дощ січе воду, камінь, стовпчики. З ринв цілі водоспади спадають в палісадник. Темно, сіро, страшно".
Або опис природи весною: "Сніг зробився жовтий і брудний, а лід на річці такий, як намочений сахар. Потім почали текти річечки по вулицях і стала парувати земля на сонечку".
Або опис весняного льодоходу: "Зблизька річка здавалась ще чуднішою. Видно було, як помалу, тяжко йшла крига. Лід тріщав, лускався, крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великий гурт волів. Вся сіра маса худоби сунеться помалу, але деколи один віл вилізе на другого, і тоді в тому місці починається гармидер, воли налізають один на одного, стоять, крутяться, аж поки ті, що почали гармидер, не наперед".
Пояснення:
Ті великі кучугури снігу, які залишалися після холодної зими за часом починали танути, бо вже почалася весна.
Швидка ріка, що "вдяглась" в блискучий лід почала танути і великі шматки льоду "бігли" по річці.
Зимове сонце, осіювало село.
Объяснение:
