Івоніка.
"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земля.
...
Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка.
"...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
Докія.
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом."
"...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
Коли я читала "Божественну комедію", мені здавалося, що все це я бачу своїми очима, разом з Данте.Я разом з ним боялася жахливих демонов.Но я переживала за грішників, тому що їх мучення, по-моєму, не відповідають їх гріхам при житті.
Мені запам'яталися кілька епізодів і героїв з "Комедії". Це трагічна історія Франчесці і Паоло, схожа на любов Ромео і Джульєтти, і Улісс (Одіссей), який, навіть страждаючи в пеклі, виглядає як справжній чоловік-сильний, сміливий, допитливий.
Данте робить розповідь про грішників пекла дуже реалістічним.Он використовує звичайні слова, які описують його страх чи гнів, а порівняння загробних сцен з реальними, повсякденними роблять його поему страшніше і нагляднее.Так, наприклад, бісів, топлячи грішників у котлах з розплавленої смолою, Данте порівнює з кухарями, які спритно діють ополониками.
Данте-ненеупередженість людина, і він поміщає в пеклі всіх своїх політичних супротивників, деякі з яких навіть були ще живі в той час! Це, наприклад, ворог Данте Фаріната дельї Уберті, чия могутня і непохитна муками душа викликає повагу і Данте, і всіх читачів .
Мені здалося, що люди не так вже сильно змінилися за минулі століття: ми і сьогодні любимо і завдаємо біль, боремося, зраджуємо; люди кінчають із собою, заздрять, п'ють і багато едят.У всіх нас є свої недоліки і порокі.Но можливість побачити своє відображення у старовинній "Комедії" італійця Данте Аліг'єрі допомагає зробити висновки і спробувати стати трішки краще.
