Ми люди 21 віку. Навіщо нам знати минуле? Цей вік має багато технологій, розвитків і "нових перемог". Але як це все вийшло? Що до бути нам, людям, таким розвиненим? В історії багато фактів про це. Все прийшло з давніх часів і розвивалося по досі і навіть зараз наше життя змінюється настільки швидко. Людям обов'язково треба знати своє минуле. Чому, запитаєте ви? Тому що ми живемо в світі який утворювався дуже великий час. Нам потрібно знати, який раніше була школа, будинки, меблі і т.д. а для яких цілей? Щоб прогнозувати майбутнє! Адже просто так нічого не вийде! Наприклад в Наразі ми можемо сказати, що коли то в далекому майбутньому винайдуть літаючі машини, саме машини. А чому ми так говоримо? тому що телефони же з'явилися? А раніше не було ніяк зв'язків на відстані.
Я думаю, що нам потрібно знати своє минуле, так як без минулого не може бути справжнього і майбутнього!
Объяснение: можете в творі використовувати даний матеріал:
1)Народ і його представники повинні чітко розуміти свою роль і місце в світовому співтоваристві, уявляти собі, яким чином утворився нинішній світ, з яких крупинок все було зібрано.
Чи не знати історії - значить не знати самого себе. Це значить жити в своєму світі і бути при цьому відірваним від соціуму. Можливо, деяких це цілком влаштовує, однак це не дозволяє суспільству рухатися далі, вдосконалюватися, зміцнювати підвалини і традиції власного народу. Відбувається змішання понять, а це часто дуже некорисно для культури в цілому, а також для духовного та інтелектуального розвитку окремої людини зокрема.
2) Історію своєї країни треба знати щоб розуміти її особливості і представляти загальну картину розвитку країни, знати менталітет її громадян, а також те чим він сформований. Знаючи історію країни, можна припустити що може статися з нею в майбутньому, адже так чи інакше історія циклічна, і події повторюються. Крім цього знаючи історію можна приводити дуже хороші приклади посилаючись на прецеденти, будь то звичайна суперечка або наукова робота. Думаю не даремно Ломоносов говорив, що "Народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього", так що вивчайте історію!
Великий русский поэт Александр Сергеевич Пушкин родился 6 июня (26 мая по ст.ст.) 1799 года в Москве, в Немецкой слободе. Отец, Сергей Львович, принадлежал к старинному дворянскому роду; мать, Надежда Осиповна, урожденная Ганнибал, была внучкой Абрама Петровича Ганнибала ‑ "арапа Петра Великого".
Воспитанием Пушкина, кроме французских гувернеров, занимались бабушка Мария Алексеевна, а также няня Арина Родионовна, передавшая своему воспитаннику любовь к народным сказкам. Основы русской и французской грамматики, арифметики, географии, истории и рисования будущий поэт постигал под руководством домашних учителей.
Еще в детстве Пушкин познакомился с русской поэзией от Ломоносова до Жуковского, с комедиями Мольера и Бомарше, сочинениями Вольтера и других просветителей XVIII века. Раннему развитию его литературных склонностей литературные вечера в доме Пушкиных, где собирались видные писатели.
