Люд !!
Порівняти янголов Г.Кирпи та І. Марковича

1)поєднання різних стилів-іщітє і обрящете! сьогодні нема, завтра нема, післязавтра — мільйон! ох, земелько, свята земелько, божа ти як радісно тебе згрібати докупи, в одні приобрітав би тебе без ліку. легко по власній землі ходить. глянеш оком навколо — все твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші чоловік, іже скоти милує2)зображення комічних ситуацій-як савка ходив до нечистого по гроші.як невідомий показував калитці нібито фальшиві гроші3)поєднання різнорідних понять-робітники й собаки надворі повинні буть4)прізвище-характеристика-калитка — гаманець5)народні прислів’я, приказки, фразеологізми жартівливого характеру-обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість; хоч голий, та веселий; поживишся скибкою, як собака мухою; у чорта очі на роги повилазять6)«філософські» узагальнення героя-бери і в свого, і в чужого; лупи та дай; гріх у неділю снідать; худобу ганять в празник гріх; від своєї горілки у грудях пухне7)гіпербола-робітники їдять, як сарана8)пестливі слова в іронічному значенні-вони надолужать: то змиваннячком, то взуваннячком9)макаронічна мова-з приобрєтєнієм, а через чево, єжелі удастся

Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на до тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.

Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль

у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».

Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має піти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.

Объяснение: