Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини «Гаї шумлять...». Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.
Згодом Аля відвідала Сашка,і попередила його,щоб він доробив свої недороблені справи,але той її не послухав та попав в країну Недоладію.Минув час а Сашка щей досі не було.Аля занепокоїлася і вирішила податися у розшук.Попала вона назад в Недоладію.Зустріла вона по дорозі Недочеревика.Той підказав де її шукати свого неслухняного сусіда.через деякий час дівчинка знайшся Сашка.Вона йому казала: -А яж тобі казала,а ти мене не послухав!! Він спустив очі до низу. Повернулися вони додому і Сашко завжди слухав Алю.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
