Твір-опис за картиною ,,Оля Белокур"

Зараз, коли українська мова все більше і більше охоплює всі сфери нашого життя і знаходить все більше прибічників, дуже важливо уважно дослідити найкращі її зразки, а особливо ті твори, які формують світогляд школяра, впливають на його свідомість та психіку, мають виховне та дидактичне значення.

Матеріалом для дослідження ми обрали твори А. Тесленко “Школяр”, “Страчене життя”. Розглянемо і твори інших письменників того періоду, які працювали у жанрі дитячої літератури і мають спільні риси психологізму з А. Тесленко.

Стан дослідження обраної теми. Методичних праць, присвячених вивченню творчості письменника в школі, з ґрунтовним аналізом його творів не так і багато. Одними з перших праць з аналізом оповідань “У схимника” і “Школяр” (автори: М.П. Саух, В.П. Галкін). Ці статті були доброю до вчителеві радянського періоду, але нині не відповідають вимогам сучасної програми. Комплексним і фундаментальним є посібник для вчителів В.С. Сидоренко “Вивчення творчості Архипа Тесленка”. Не дивлячись на поважний вік цього посібника і деякі моменти, які втратили актуальність, цей посібник допомагає і вчителеві і школяреві в опануванні творчості письменника, наголошує на важливіших моментах творів, подає відомості про життєвий та творчий шлях митця.

В останні роки інтерес до творів А. Тесленка дещо знизився. Більшу увагу приділяють не творам про знедолених дітей, а таким творам, як “Любов до ближнього”, “Страчене життя” та ін. Безперечно, ці твори мають більш складні конфлікти та велику галерею образів-типів.

Об’єктом дослідження є літературознавчі праці, твори твори А. Тесленко “Школяр”, “Страчене життя”, та І.Франка і Коцюбинського.

Предметом дослідження є розвиток дитячого психологізму у творах А. Тесленка.

Мета дослідження: висвітлення особливостей реалізації психологізму у дитячих творах письменника.

Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:

дослідити літературознавчі праці з аналізом творів А. Тесленко;

визначити теоретичні засади психологізму в літературі;

висвітлити та проаналізувати конкретно на текстах творів розвиток дитячого психологізму;

Объяснение:

Макеева Анастасия, 14 лет 9 класс (Конкурс рецензий)

Первый раз я прочитала это произведение в 5 летнем возрасте и, надо сказать, была разочарована. Сюжет показался мне неинтересным и предсказуемым, а главная героиня (кстати, ее нежное имя Ассоль также было каким-то неприятным для меня, как будто соль просыпали) она раздражала своей слепой верой в ожидание чуда – как мне тогда казалось, именно это и было ее главной заслугой.

Понимание «Алых парусов» пришло позднее: перечитав это произведение уже в 13 летнем возрасте, я поняла, что это не только романтическая сказка, но и философская притча. Эта книга не просто рассказывает счастливую историю любви двух людей, которым посчастливилось обрести друг друга, она говорит нам о Счастье и о Чуде(именно с большой буквы), которые можно сотворить человеческим трудом (вспомним слова Грэя о том, что свой рай он создаст собственными руками).

Пересмотрела я и свой взгляд на образ главной героини: Ассоль, живущая в чуждой ей среде, сумела остаться сама собой, несмотря на все издевки, сохранив свою летящую душу и главную мечту. Именно поэтому, а не из-за безмолвного ожидания, к ней и пришло ее Чудо, которое сотворил для нее Грэй.

Книга написана Александром Грином на одном дыхании, собственно говоря и читается она так же.«Алые паруса» – это и волшебная история и яркая, праздничная повесть. Это необыкновенно красивая книга, говорящая о прекрасных вещах: начиная с описания главной героини с неправильным, но необыкновенно милым лицом, и заканчивая перечнем экзотических грузов, которые любил возить капитан Грэй.

В центре романа стоят яркие романтические образы главных героев, которые оттеняны второстепенными персонажами

Писатель мастерски, строит композицию своего произведения, рисуя выразительные эпизоды, раскрывающие как суть происходящего, так и формирование характеров главных героев – это и сцена мести Лонгрена трактирщику Меннерсу, и встреча маленькой Ассоли с Эглем, и работа Артура Грея юнгой у капитана Гопа. И все эти краткие вставные новеллы ведут к кульминации произведения – неожиданному появлению над морем сияющих парусов, от которых сжимается сердце не только у Ассоли, но у миллионов читателей разных поколений.

Простой и лаконичный язык этой книги я бы определила как «небанальный». Автор находит необыкновенно оригинальные эпитеты и метафоры расцветить сюжет новыми красками. Чего стоит такие определения как «звонкая душа Грэя» или «счастье пушистым котенком поселилось в ее груди».

И в заключении еще одна цитата из книги: рассуждая о чудесах, капитан Грэй говорит, что их можно творить с улыбки, прощения или вовремя сказанного нужного слова». Давайте прислушаемся к этим словам, чтобы в нашей жизни стало больше праздника или, говоря языком Грина, Чуда.