Тема твору: зображення героїчної боротьби гайдамаків під проводом Максима Залізняка проти польської шляхти.
Ідея твору: уславлення героїчної боротьби проти поневолення.
Основна думка: захоплення героїзмом боротьби проти поневолення.
Рід літератури: ліро-епічний твір.
Жанр: історична пісня.
Художні засоби.
Епітети: «повная рожа», «повнісінькі шанці»
Постійні епітети: «вічной слави»
Метафора: «славою покрита»
Порівняння: «як повная рожа».
Гіпербола: «Обступили город Умань у одній годині»
Пестливі слова: воріженьків, повнісінькі
Риторичні оклики:
«Як вдарили з семи гармат
У середу вранці!»
«Як вдарили з семи гармат
У середу вранці —
Накидали воріженьків
Повнісінькі шанці!»
«Отак козак Залізняк
За родину бився;
І за теє вічной слави
В внуках заручився!»
Рефрен (повтори):
«Обступили город Умань»
«У одній годині»
«Як повная рожа»
«Як вдарили з семи гармат»
«У середу вранці»
«Повнісінькі шанці»
Анафора (єдинопочаток):
Як виїхав на Вкраїну,
Як повная рожа
Кількість строф – п'ять.
Вид строфи: п'ятивірш.
Рими: Запоріжжя – рожа, Жаботині – годині, шанці – вранці, бився – заручився
Будь уважним до слова.
Протягом своєї багатовікової історії український народ склав понад двісті тисяч пісень. З піснею народжувалися, виростали, відходили у вічність. Пісня була такою ж насущною потребою, як хліб і вода. Де зараз можна почути українську народну пісню? Переважно — на весіллі, інколи — на якійсь гостині, зрідка — колискову, та й то радше у виконанні бабусі, а не молодої мами. Народна пісня поступово втрачає свої позиції. Мабуть, це можна пояснити тим, що кожне покоління любить свою музику, яка відображає стрімкий плин часу. Можна також звинуватити технічний прогрес: мовляв, легше увімкнути магнітофон чи приймач, аніж співати самому. Але наскільки теплішою, невимушенішою стає атмосфера в домі, коли люди співають! Пісня справді здатна об’єднати, зачарувати і пробудити найкращі почуття, зачепити найтонші струни людської душі. Хто це відчув, прагнутиме відчути знову.
На мою думку, любов до народної пісні закладається у сім’ї. Певну роль відіграє школа й позашкільні установи. А ще — радіо й телебачення, конкурси і концерти, народні свята й гуляння… Гадаю, не варто боятися робити інструментальні обробки народних пісень, сучасне аранжування — від цього народна пісня тільки виграє у тому сенсі, що легше й природніше займе чільне місце в юних душах. Однак величезний пласт народних пісень, насамперед календарно-обрядових, напевне залишиться лише в скарбницях народної творчості, бо відійшов у минуле ще тоді, коли замість серпа і коси на полях з’явилися трактори і комбайни…
