Відповідь:
Пояснення:
Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». • «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». • «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти». • «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав». • «До ть мені, Господи свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю». • «Готувався до втечі повільно і розумно. Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. Усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. При цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював». • «Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі». • «Павлусь уже мав досвід. Він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке Харциз і як його треба берегтись». • «
Незважаючи на плин часу, твір Івана Котляревського “Наталка Полтавка” не втратив актуальності і в наш час. Основна проблема твору в тому, що один із батьків головного героя, молодої дівчини Наталки, а саме її мати, прагне видати свою дочку заміж за не кохану, але забезпечену людини. При цьому природно, що основним спонукальним мотивом у житті Наталки є не прагнення вдаліше вийти заміж, а бажання бути разом зі своїм улюбленим Петром, який ніколи не мав у своєму розпорядженні багатств, тому був вимушений піти на заробітки і згодом кудись пропав. Але Петро дуже довго не повертався і Наталка вже навіть обвінчалася з іншим, з тим, хто її мати цілком собі влаштовував. Зрештою п’єса завершується позитивно для Наталки та інших головних героїв – Петро не просто повертається, він повертається вже забезпеченою людиною, колишній наречений з розумінням ставиться до ситуації, та й Наталчина мати не заперечує проти возз’єднання закоханих один в одного Петра і Наталки.
Які паралелі можна провести по відношення до нашого часу? Перш за все, варто сказати, що сьогодні батьки не мають такого великого впливу на вибір коханого їхніх дітей. Звичайно, вони можуть прагнути видати дочку заміж або одружити сина на тому чи тій, хто здається їм краще. Але якщо у дитини є категорична відмова і воля підтвердити свій вибір, бажання батьків ніколи не реалізується. Кожен сам вільний визначати, як він або вона буде проживати своє особисте життя. Це гарантується як державою, так і всіма суспільними інститутами. У той же час, варто сказати, що сьогодні значення матеріальних благ тільки вирісло порівняно з часами, зображеними у п’єсі. Тому нерідко люди самостійно, без примусу або наполегливих порад з боку родичів, приймають рішення про більш вигідний в плані фінансів шлюбі, а не про шлюб по любові. Здавалося б, на перший погляд це здається дивним, адже сьогодні життя людей об’єктивно краще, ніж раніше, а потреби виживати вже немає. Пояснюється все це тим, що можливість споживати велику кількість матеріальних благ фактично замінила безлічі людей потребу любити і бути любимими. Звичайно, з цього правила є й винятки, але їх не так багато. Шлюб з розрахунку самих наречених став значно більш поширеним явищем, ніж раніше, а вплив батьків на вибір потенційного чоловіка або дружини їх дитини знизився.
Таким чином, можна констатувати, що п’єса Івана Котляревського “Наталка Полтавка” залишається актуальною, але сучасність все ж дещо відрізняється від часів, зображених у ній, і має свої особливості.
Объяснение:
