тарас шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі моринці, київської губернії. в сімейних переказах, які малий тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах xvii–xviii століть.
батько григорій, та мати катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра катерина. розповідали, що юна катерина часто лишала тараса самого. посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.
в 1816 році шевченкова сім’я переїхала до села керелівка, малої батьківщини тарасового батька. більшість дитинства тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри ярина та марійка.
розповідали, що малий тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. і того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить.
тарас шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про ів, про залізняка чи гонту. ті часи, коли горіли селянська родина. картина шевченка.панські хати, потім виражалися в снах тараса, та його творах.
у 8 років тарас тевченко подався вчитися грамоти в тамтешнього дяка. в той же час вперше ознайомився з творчістю українського філософа – григорія сковороди. приблизно тоді ж було створено картину «коні. солдати»
в 1823 мати тараса – катерина шевченко померла, й йому прийшлося покинути школу, щоб доглядати за меншими. коли ж батько знову одружився (того ж року), в хаті почалися часті сварки. мачуха-вдовиця погано ставилася до чужих дітей, бо ж свої мала.
згодом, від другого шлюбу батька народилася ще одна сестра – марія. а невдовзі (всього рік потому) григорій шевченко заслаб та помер. мачуха переїхала назад до моринців.
тарас повернувся до школи, куди прислали нового дяка - богорського. той був дуже вчений, але лютий п’яниця. ставився до тараса він вкрай погано, хлопчина більше працював на дяка ніж вчився, але все одно був часто битий. не витримавши знущань малий шевченко втік від богорського, й подався на пошуки вчителя маляра. по декілька днів він у вчителів з навколишніх сіл, до яких наймався в наймити. в той же час, тарас познайомився з першим коханням - оксаною, дівчиною яка була йому подругою, і яку він часто з теплотою згадував, в тому числі й в своїх творах.
відповідь:
пояснення:
літопис самовидця – одне з джерел з історії укр. козац. д-ви 2-ї пол. 17 ст., пам'ятка нац. писемності. створений на стародубщині в останній чв. 17 ст. сучасником (самовидцем) описаних у ньому подій. зберігся на лівобережній україні в кількох списках 18 ст. (кожен зі списків має деякі доповнення і ; жоден не містить назви твору та імені автора). текст літопису дослідники поділяють на 2 частини. перша охоплює події 1648–72 і має характер істор. мемуарів. у основі другої (1673–1702) лежать щоденникові записи. п.куліша, який дав назву рукопису, уперше твір був опубл. о.бодянським у москві 1846.
існує кілька гіпотез про ім'я автора літопису (зокрема, що ним є ф.коробка чи ф.кандиба; див. кандиби), найбільш аргументованою з них вважається та, що розроблена в.модзалевським, м.петровським, м.грушевським та ін. згідно з нею, автором літопису був генеральний підскарбій часів і.брюховецького, згодом – стародубський священик р.ракушка-романовський (бл. 1622 – 1703). цю гіпотезу вперше висловив у листі до п.куліша історик-аматор п.сердюков.
на думку дослідників, характерною особливістю літопису є відносно правдиве відображення заг. панорами істор. подій, що відбувалися в україні в 2-й пол. 17 ст. саме таким чином у ньому описано, зокрема, хід національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. національна революція 1648–1676) та утворення укр. козац. д-ви. автор на конкретних подіях виклав осн. причини польсько-укр. конфлікту. його ставлення до козац. верхів, різних сусп. станів найяскравіше засвідчує оповідання про сплановану москвою чорну раду 1663. з багатьох висловлювань автора випливає, що він був прихильником сильної гетьман. влади, виразником інтересів заможного козацтва. засуджував боротьбу різних політ. партій та соціальні заворушення, що тривали з 1658 до початку гетьманства і.мазепи. дав стриману характеристику б.хмельницькому (ймовірно, на тональності його тексту позначилися песимістичні погляди і настрої, що склалися в нього під впливом подій в україні 1670-х рр. – доби руїни). досить часто практикував безпристрасну форму викладу, це давало йому можливість не виявляти власного ставлення до багатьох діячів свого часу. з симпатією він писав лише про лівобереж. гетьмана наказного я.сомка та про запороз. кошового отамана і.сірка. у негативному плані зобразив тих провідників, які вже зійшли з істор. сцени, зокрема гетьманів і.виговського, д.многогрішного, і.самойловича, полк. в.золотаренка. ключові події свого часу – гадяцький договір 1658,андрусівський договір (перемир'я) 1667, підлеглість укр. церкви московському патріархатові тощо – описав у спокійному тоні, а деякі такого ж масштабу події не згадав узагалі. виявив своє співчуття народові у зв'язку із введенням москвою податків і стихійними лихами (поширенням епідемій, нашестям сарани, великими морозами тощо).
у літописі описано стосунки гетьман. урядів із сусідніми д-ми: річчю посполитою, росією, кримським ханатом, османською імперією, молдавським князівством. ставлення автора до польщі, росії, їхніх політ. діячів не завжди виразне, інколи приховане. оцінка політики крим. ханату й осман. імперії стосовно україни в усіх випадках є негативною і ґрунтується не тільки на реліг. переконаннях, а й, передусім, на засудженні спустошливих татаро-турец. нападів, унаслідок яких правобережна "україна стала пуста", знелюдніла. автор був досить добре обізнаний з подіями, що відбувалися в литві, курляндії (істор. область у і на території сучасної латвії на зх., пд. зх. і пд. від ризької затоки), ліфляндії (істор. область у і – пн. частина сучасної латвії та пд. частина естонії), швеції, пруссії, голландії (нині нідерланди), австрії, угорщині та в ін. країнах. термін "україна" в тексті вжито понад 70 разів.
літопис помітно вплинув на подальший розвиток укр. історіографії, насамперед на твір г.граб'янки, а через нього – на "короткий опис малоросії", компілятивні праці я.лизогуба (див. лизогубівський літопис), в.рубана та ін. авторів. зверталися до цієї пам'ятки о.рігельман і автор "історії русів". з неї брали сюжети для своїх творів письменники (зокрема п.куліш під час роботи над романом "чорна рада"). літопис написаний книжною укр. мовою, близькою до народно-розмовної.
