ответ
4,6/5
24
Yaryna151205
отличник
107 ответов
10.9 тыс. пользователей, получивших
Продовження твору
Понеділок. Юлько стривожений сидить на уроці не зважаючи на учителя. Він боїться , адже може прийти продавщиця з магазину і вказати на нього. Його тривога не марна. Увесь клас його обговорює за спиною. Хочеться просто заплакати в подушку, але він тримається, розуміючи що сам у всьому винен. Всі сидять на уроці. Учитель пояснює матеріал. Стук в двері класу... заходить жінка з відділу поліції та літня жінка з магазину. Юлько значно зблід. Жінка упізнала юлька. Після довгої розмови, Юлькові сказали що він після такого має бути покараний і сказали стати і вийти з класу, зачекати на жінку з поліції за дверима. Беркутові було не пособі, він знав що Юлько його хотів підставити... але всежтаки став і захистив товариша. Він говорив, що не тримає образи, казав, що мабудь цей урок добряче провчив Юлька.
Перерва:
Юлько підходить до Славка Беркути , вибачається перед ним, і вони міцно жмуть один одному руку.
Кінець:
Хлопці вибачили один одного, зрозуміли що між ними було велике непорозуміння. І тепер все життя тримаються разом. Вони найкращі друзі
Івоніка.
"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земля.
...
Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка.
"...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
Докія.
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом."
"...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
