1. Львів
2. Якщо не помиляюсь, Антон Дмитрович
3.—
4. Юлько Ващук
5. До вчительки, яка вчила маму Славка.
6. Свою шапку
7. Настя
12. Головну роль.
15. У нього було змагання
17. Андрій Степанович.
19. Він на повну виклався в командних змаганнях, а на особисті, подумав,що це розминка.
20. Покажи мені своїх учнів і я скажу хто ти
22. Коней.
23. Стегно.
24. Плагіатив.
28. Не ходив.
29. Розпивав алкоголь у підворітті
30. Вчителька, яка вчила маму Славка Беркути.
31. Класна керівничка, директор
32. Фехтуванням.
38. Лілі Теслюк.
39. Холоднокровно і так, наче йому всерівно.
40. Тітка з міліції, яка допитувала Ващука.
42. Юлько Ващук.
43. Схилився,ніби зав'язував шнурівки
44. Лілі Теслюк.
Объяснение:
Відповіді можуть бути неточними, бо твір читала вже давно...Відповідала не на всі, бо не пам'ятаю все.
Сподіваюсь до
Климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: Зульфат, дід Гареєв та Наталя Миколаївна. В очах Климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. З очей Наталі Миколаївни покотилися гарячі сльози, вона обережно погладила Климка по голові. З годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. Він завжди буде нагадувати Кимкові про минуле.
Ось вже минуло 2 роки. Климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. Він пригадав усе, що з ним відбулося. А найбільше він згадував свого дядька Кирила і тітку Марину. Климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неї і поклав у шафу. Потім хлопець вирішив написати листа тітці Марині: ''Люба тітонько Марино, це я, Климко. Я сподіваюся, що ви пам`ятаєте мене. Зі мною все добре. Живу я гарно, у новому дерев`яному будинку разом із Зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та її двохрічною донькою. Я дуже хочу дізнатися, як живеться Вам. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемось...'' В цей час до кімнати зайшов Зульфат і покликав Климка до столу, бо вже був час снідати. Так закінчилася історія про Климка.
