література допомагає реалізувати людську тягу до творчості. Величезний життєвий досвід або свій погляд на якесь питання ми можемо висловити через розповідь або книгу. Створення власних творів - це складне завдання, але в підсумку люди отримують величезне задоволення від процесу. Так само їх історію прочитають сотні людей. Таким чином, автор вплине на абсолютно незнайомих читачів.
Підводячи підсумки можна сказати, що основна роль літератури в житті людини полягає в навчанні, вихованні, обміні досвідом та ідеями. Але не варто забувати і про можливість самореалізації з її до нехай і не багато стають авторами оповідань або всесвітньо відомими письменниками. Так само, при правильному виборі літератури. Вона здатна принести і моральне задоволення від читання.
Відповідь:
Пояснення:
Літературний напрям (течія). Твір «Гусі-лебеді летять…» поєднує у собі такі літературні напрями, як модернізм та соцреалізм (симбіоз соцреалізму з модернізмом).
Жанр твору. Як вже зазначалося вище, «Гусі-лебеді летять…» — це автобіографічна повість.
Літературний рід. Виходячи з того, що цей твір є повістю, він належить до літературного роду, назва якого епос (епіка).
Темою повісті «Гусі-лебеді летять…» є дитинство автора, його спогади про дитячі роки. Також письменник показує життя українського села у двадцяті роки минулого століття.
Проблематикою твору є вміння співпереживати, чуйне ставлення до інших людей. Як ми бачимо з повісті, головному героєві Михайлику притаманна така найважливіша риса характеру, як людяність. Попри свій дитячий вік, він проявляє милосердя до голодних жебраків (жінці та її сина), які просили якусь їжу, та поділився з ними насінням.
Доброзичливість проявляють також інші позитивні герої твору (родичі Михайлика: його мати та батько, дід і баба), дівчина Люба, дядько Себастьян, попова наймичка Мар’яна, дід Дем’ян, кобзар Левко.
На противагу вищеназваним героям, так званий полюс зла уособлюють кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир та людина з «темною душею» дядько Сергій.
Ідеєю твору є єднання краси природи та внутрішнього світу доброго маленького хлопчика. М. Стельмах закликає читача любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска».
І нарешті, головною думкою повісті є швидкоплинність буття. Все минає, життя проходить, але в ньому є багато прекрасного, яке треба помічати. Ми повинні бачити красу навколишнього світу та цінувати найщасливіші моменти життя. У родинних стосунках дуже важливі порозуміння, повага, любов, гармонія. Прикладом ідеальних подружніх стосунків було життя дідуся та бабусі Михайлика, в яких «жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору…, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини».
