Білі руки роботи бояться
Більше діла — менше слів
Більше робити, а менше — говорити
Балаканням роботи не почнеш і не закінчиш
Без діла слабіє сила
Без охоти нема роботи
Без охоти не скоро йдуть до роботи
Був би початок, а кінець якийсь та буде
Без початку нема кінця
Будинки зводять не язиком, а сокирою
Була б охота — знайдеться всяка робота
Була б охота — буде гарна робота
Від діла до діла у кожного своя дорога
Із шкури вилазить — так робить
Так багато діла, що аж голова біла
Відчиняй пане ворота, — іде твоя робота
Дай Боже, час і добру пору (як починають роботу).
Дай Боже, щоб робилось, — аби не псувалось!
Добрий початок, половина діла.
Задихався, як віл в борозні.
Кінець діло хвалить.
Кому до поту, а кому в охоту.
Ніколи — і носа втерти.
Наліг, як циган на ковадло.
От тобі віз і перевіз.
– Оце тобі все діло зробив.
Очам страшно, а руки зроблять.
Роботи — до сьомої суботи.
Тягни кобило, хоч тобі не мило (робить, робить, — та само собі і приказує).
Узялися за діло, як воші за тіло.
Щира праця мозолиста
Бджола мала, а й та працює
Діло майстра величає
Для нашого Федота не страшна робота
Ранній пізньому не кланяється
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися
Без труда нема плода
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти
Не побігаєш — не пообідаєш.
Де руки і охота, там спора робота.
Не журись, та за діло берись.
Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата.
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
Гірко поробиш — солодко з'їси.
Доки не впріти, доти не вміти.
Хто дбає, той і має.
Попороби до поту, то й поїси в охоту.
Без трудів не їстимеш пирогів.
Лежачого хліба ніде нема.
Білі руки чужі труди люблять.
Без діла жить — тільки небо коптить.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
Маленька праця краща за велике безділля.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Не святі горшки ліплять.
Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш.
Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися!
Роботящі руки гори вернуть.
І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
Доброму коневі — не довгі версти.
У вмілого руки не болять.
В умілого і долото рибу ловить.
Коваль клепле, доки тепле.
З давніх часів вважається, що саме у слові можна відчути дух народу. Та чи так воно насправді?
Кожен українець володіє своєю рідною мовою, тому це дає змогу українському народу бути одним цілим. Ми всі різні, але почуття єдиного в нас однакове. Як казав Іван Огієнко: "Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості". Саме мова робить нас народом. Саме вона виділяє нас з поміж інших. Мова породжує слово. Слово - це думка народу, тому все взаємопов`язано. Без мови не існує слова, а без слова існування народу - неможливе. Душа народу це і є - слово. У кожного народу своє слово, тому і своя власна душа.
Отже, мова - це єдиний доказ того, що душа народу саме у слові, а слово, в свою чергу, це душа народу
Детальніше - на -
