Жили були кіт та собака. І жили вони погано, постійно сварилися. Одного разу трапилася з ними така пригода.Кіт з"Їв у господині сметану. А господиня зібралась його наказати. Стало жалко собаці котика, та і вірішил він зробить щось ще поганіше, щоб господиня забулася про те, що зробив котик. І він придумав ось таке. Він стягнув со стола великій шмиаток м"яса, та и побіг з ним по селу. Господиня побачівши таке-побігла за собакой, а котик тим часом піджидав собаку в околиці села. Собака добіжав и пригостив котика смачним м"ясом. Так вони стали жити в мирі .
Шевченко все своє життя присвятив Україні.
Усе що він писав було настановами для Ураїнського народу. На основі його творів складається враження , що для нього не було нічого важливішого ніж рідна мова , народ , країна. Усі його релігійні твори це не просто букви на папері - це справжні молитви , молитви не до Господа , а до народу. Шевченко благав аби люди схаменулися , зрозуміли що вони один народ - українці .
Але сенс його слів дійшов до людей лише після смерті поета. І ось , коли Україна незалежна знов почалися братовбивчі війни пригнічення Українського народу. Тож , як писав шевченко: "Борітеся - поборете , вам Бог помагає ".
