Паспорт пісні "ой не світи місяченьку"

 Після того як Юрко наловив малих каченят, він вважав себе:
а) проворним;
б) щасливим;
в) енергійним.
2. Де тримав хлопець каченят?
а) У клітці для кроликів;
б) великому ящику;
в) курнику.
3. Від якої небезпеки захищав каченят Юрко:
а) кішки;
б) щурів;
в) ворони.
4. Якої страви не давав хлопець малечам:
а) пшона;
б) вареної картоплі;
в) каші.
5. Тося полюбляла слухати Юрка, коли він розповідав їй про:
а) місто;
б) свої пригоди в таборі відпочинку;
в) життя диких качок.
6. Щоб не спілкуватися з Тосею, бо дівчина набридла Юрку, він:
а) сів на велосипед і поїхав до хлопців;
б) пішов допомагати бабусі;
в) вирушив у мандрівку для пошуку качки-матері.
7. З деревини якого полінця Тося робила для себе свистка:
а) дубового;
б) кленового;
в) вишневого.
8. Дикі каченята простилались на воді і нагадували квітки:
а) троянди;
б) мальви;
в) кульбаби.
9. Хто допомагав Тосі підтримувати кволих каченят на воді:
а) Юрко;
б) батьки Юрка;
в) сільські хлопці.
10. Перед від’їздом додому Юрко бігав до:
а) Тосі і просив у неї вибачення;
б) річки, щоб побачити сім’ю дикої качки;
в) сільських хлопців і за х до себе в гості.
11. Через що затримував Юрко від’їзд на вокзал? Бо він казав батькам, що:
а) ліхтарика забув;
б) хоче проститися з Тосею;
в) має велике бажання напам’ять сфотографуватися з малими каченятами.
12. Що відчував Юрко, від’їжджаючи додому?
а) Болісний сором;
б) піднесеність і радість;
в) страх.. .
3. Юрко у своїй невдалій рибалці звинуватив:
а) сільських хлопців, які плавали по річці на човнах;
б) Тосю;
в) диких каченят, які плюхалися у воді неподалік від нього.
3. Розповідаючи Тосі побрехеньку, Юрко зазначив, що одного разу в озері він на вудку спіймав:
а) черепаху;
б) змію;
в) крокодила.
3. Вранці Юрко йшов до річки стежкою, яка пролягала між зарослями:
а) лепехи;
б) конвалії;
в) кінського щавелю.

Мені дуже подобається твір Бориса Харчука "Горохове чудо". Цей твір дуже цікавий і веселий, а таким його роблять кумедні історії з дитинства письменника. Це так приємно читати чиїсь спогади та описи дитячих років. Особливо мені подобається історія про грифельну дошку та малого хлопчика Бориса якому не терпиться щось на ній написати, і  починає кричати який він великий. Просячи батьків намалювати йому щастя він бачить на дошці щастя для мами - корову, та щастя для батька - коня. Коли одного разу вік склавши всі стільці до купи бкчить що малюнків нема, починає плакати, на що мати відповідає : " Корова пішла пастися, а кінь на роботі".
   За до цієї дошки Борис Харчук навчаэться письма та лічби. Через багато років він згадує цікаві моменти свого дитинства з участю грифельної дошки.