1. Козацькі співанки — народні, історичні співанки та думи в котрих оспівується Козацька доба. Містять героїчні, часом алегоричні, засоби опису смерті козака, від'їзд до чужих країв, сум за Батьківщиною, герці та баталії. Згодом до жанру було доєднано твори гайдамацької тематики[1]. Переважно не входили до репертуару придворних музик, їх розповсюдженням займались здебільшого кобзарі та лірники.
2. Найдавнішими за походженням є козацькі співанки, які виникли у XV—XVI ст. з появою козацтва. Вони найбільше увібрали в себе історичні реалії своєї доби. Маючи у своїй основі реальні факти і явища (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська.
3. Однією з найпоширеніших тем козацьких співанок є прощання козака з рідними та його від´їзд з дому. Ці співанки завжди пройняті мотивом туги, патріотичні почуття відступають на другий план, основне місце займає смуток прощання з сім´єю, коханою дівчиною чи молодою дружиною.
4. Козацьке життя у ліричних співанках змальовано, як правило, поза межами битв, звитяжних подвигів. Центральна тема — козацький побут і викликані ним почуття та думки. Основні мотиви — життя в походах без відпочинку, коли нема де прихилити голови, і домом стає зелена діброва чи темний байрак
