Заповніть таблицю
Твір "Інститутка"

Вид лірики — громадянська.
Жанр — ліричний вірш.
Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.
Римування: білий вірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:
1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?»
4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»
Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..»
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»;
метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»;
риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»;
асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»;
порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».

Прибувши на священний острів Делос, Еней отримав від Аполлона пророцтво в Італію, помилково витлумачене їм як напрямок на Крит. Еней з уцілілими троянцями навіть спробували заснувати поселення на Криті, але, зрозумівши свою помилку, вирушили в подальшу подорож. Обігнувши Пелопоннес, троянці перезимували на Закинфе. З настанням весни кораблі під проводом Енея вирушили далі. Пройшовши острів Лефкас, вони підійшли до мису Акції та висадилися в Амбракия.

Там Еней з частиною воїнів вирушили в Додону, де розташовувався оракул Юпітера. Там, несподівано для себе, вони зустріли Гелена і Андромаха. Колишні троянці розповіли, що після взяття Трої їх поневолив син Ахілла Неоптолем. Після смерті останнього Гелен став царем і взяв за дружину вдову Гектора Андромаха. Який мав даром пророцтва Гелен попередив Енея про те, що для того, щоб влаштуватися в Італії і стати предком великого народу, йому необхідно висадитися на західному узбережжі Італії, а не східному.

Потім кораблі під проводом Енея обігнули Італію з півдня і вийшли на узбережжі Сицилії. На цей час припадає смерть Анхиса.

Юнона, відчуваючи ненависть до троянцям, звернулася до бога вітрів Еолу з проханням не дати Енею можливості допливти до Італії. Він випустив на волю всі вітри одночасно, що викликало шторм. Нептун же втихомирив водну гладь. Через буревій Еней разом з уцілілими троянцями виявився біля берегів Африки, де в цей час цариця Дідона займалася будівництвом нового міста Карфагена.

Щоб уберегти сина від можливих ворожих дій місцевих жителів, Венера посприяла тому, що Дідона полюбила Енея. До цього перша цариця Карфагена була одружена з Акербантом, якого вбив її брат і цар Тіра Пігмаліон. Втікши з Тіра, Дідона присягнулася ніколи нікого не любити, щоб не оскверняти пам'ять про свій перший чоловіка. Сестра цариці Анна переконала Дидону не противитися покликом серця, так як Карфаген був оточений ворогами, і до потужного захисника, такого як Еней, була для міста дуже корисною. Коли під час полювання почалася гроза, то Дідона і Еней сховалися в печері, де і віддалися любові. Після цього троянець став співправителем цариці Карфагена.

Однак такий розвиток подій ніяк не погоджувалося з планами богів. Юпітер відправив до Енея Меркурія з наказом продовжити шлях. Еней був змушений коритися. Дідона впала в лють і, не витримавши мук потоптану любові, наклала на себе руки. Перед смертю вона прокляла Енея і весь його рід. Під час Пунічних воєн ця легенда служила одним з обгрунтувань протистояння між Римом і Карфагеном.

Допливши до узбережжя Кампанії, Еней висадився біля Кум і зустрівся з місцевою віщункою Кумська сивіли. Вона підтвердила згоду богів дати можливість Енею заснувати в Італії новий місто. Коли Еней захотів дізнатися більше про долі своїх нащадків, то сивилла запропонувала йому відвідати потойбічний світ. Разом з віщункою вони спустилися в загробний світ, де зустріли Анхиса. Той показав своєму синові душі ще не народжених нащадків, аж до Октавіана Августа