1) Визначте основні композиційні прийоми таких творів: Самійленко В. "Українська мова”, Українка Леся "Лісова пісня”, Яновський Ю. "Вершники”. 2) Поясніть мету використання часопросторових ефектів у комедії "Сон” Т.Шевченка, драмі-феєрії "Лісова пісня” Лесі Українки.

Остап — велична постать, справжній уламок старовинного українського лицарства, що не шукає волі лише для себе, а прагне зібрати хоробрих козаків і повести їх на бій із панами. Гордий і щирий, він здатен на подвиг і велике кохання. Та життя бере дорогу ціну за здійснення бажань. Остап здобув волю, але загубив те, що було його половиною — кохану жінку Соломію. Згадуючи своє нелегке життя, він каже: "Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга — чекає й не дочекається, коли злучиться з нею..." Життя подарувало людині лише одну мить щастя, але за це відняло все: мрії про сім'ю, кохану жінку, прагнення до помсти — все спливло за дунайською хвилею. Трагізм усякого життя, яке не хоче коритися обставинам.

Оповідання "Дорогою ціною" вражає найбільше тим, що крізь суворий і реалістичний сюжет ми бачимо життєстверджуючу віру в людину, її боротьбу за волю та гідність. Загибель Соломії страшна й прекрасна, бо її не змогли зламати. Життя Остапа безнадійне й прекрасне, бо він не скорився й нічого не забув. Коцюбинський зміг змалювати могутні характери, передав внутрішню красу сильних людей, які уособлюють кращі національні якості українців.

Багатостраждальна моя Україно... Мученицька доля випала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє знеможене тіло, а ще більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажали тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду.І все ж, попри всі негаразди була ти і щасливою, бо не всі твої діти покірно сприймали образливе прізвисько "хохол", а гордо понесли у світ високе звання українця, ніколи не забували, хто вони і "яких батьків діти". Щаслива ти, моя Україно, що над усе в житті вони любили тебе, свою неньку, "свою Україну убогу", і за твої болі, за твої страждання йшли на Голгофу, карались, мучились, але не каялись. Пишайся ж, матусю, такими дітьми. До них належав і твій син Тарас. Важке життя судилося йому. Народжений матір'ю-кріпачкою, він прожив таке мученицьке життя, що його вистачило б на десятьох.З дитинства Шевченко-кріпак зазнав страждань, знущання панів. Не було в Тараса ні справжнього дитинства, ні справжньої юності. Він став вільною людиною, коли йому виповнилося 24 роки. Здійснилась його давня мрія. У 25 років, маючи можливість купатися в славі, Шевченко вибирає дорогу Ісуса Христа: цілком присвячує себе служінню Україні. Вже через два роки він видає збірку поезій "Кобзар". І в ній молодий поет питає: "Чия правда, чия кривда і чиї ми діти?"Незабаром Шевченко їде на Україну. Особистим горем були для нього страждання кріпаків. Тарас Шевченко був братом народів по духу, його серце билося в один такт із народним серцем. Потім уже в Києві поет вступив до Кирило-Мефодіївського братства, за що його 1847 року заарештовано і відправлено спочатку до Петербурга, а потім у далекі оренбурзькі степи. Але і в тюрмі, і на засланні він не перестає писати про тяжку долю України, ні на хвилину не полишає думати про свій народ. Відпустили його 1868 року, і він одразу ж ще на Україну, відвідує друзів.І де б він не був, звідусюди йшли до нього люди за порадою, за захистом, за надією. Він хоче залишитися в рідному краю, та влада забороняє, і цього разу Тарас Шевченко вже назавжди покидає Україну. Покидає з тяжким настроєм, з нездійсненними планами. І тепер на Шевченка чекає повна самотність.