Це скорі ж за всього ДЗ з зарубіжньої літератури) Я склала етюд, тільки на тему «Природа навесні». Вот що получилося:
Природа — це не тільки маляр та матір усього живого. Це життя, це рослини й тварини. Матінка-природа — це пісня журавлина, що лине кудись вдалечінь, це скромні ромашки, які ростуть в чистому полі, це смугасті джмелики, що кружляють над запашними квітками й збирають приторно-солодкий нектар.
Як чудово навкруги навесні! Це час, коли природа пробуджується від зимової сплячки. Пробивається з-під землі перша соковита травичка, розпускаються бруньки на деревах, виростають перші квіти. Все навколо зеленіє, розкривається назустріч теплим сонячним променям, пахне ніжними ароматами.
Дуже приємно й цікаво ігати за пробудженням природи у лісі. З усіх боків лунає дзвінкий багатоголосий щебет птахів. Поглинені приємними клопотами звірі. Там заєць стрибає по купинах. А ось їжачиха вилізла з нірки. Весело грає на лузі лисиця з лисенятами. Життя навколо вирує!
Весна — це молодість, свято життя, продовження роду, буйство ніжної краси природи. Немає пори року зворушливіше й миліше.
Тож давайте берегти природу! Вона влаштована дуже мудро, але потребує нашого захисту.
Подивіться на маленьку працьовиту бджілку, що невпинно перелітає з квітки на квітку. Кружляючи в танці, вона розповідає сестрам, яка квітка є найароматнішою. Подивіться на кішку-маму, яка лагідно піклується про своїх гарненьких кошенят. Звірі теж здатні любити та співчувати.
Відповідь:
Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:
Одного разу у селі Сонячне сталася незвичайна подія. Стара кобила важко тягла за собою віз, позаду їхав її хазяїн Омелько. Несподівано віз струснуло, щось шумно вдарилось, чоловік впав з воза і покотився додолу. На звук з хат повиходили люди:
- Ой, лишенько! Кобила в яму провалилась, – переймалась баба Параска.
- Як же тепер витягати її, коли всі чоловіки на поле пішли? – питала баба Ярина.
Та й справді. Всі молоді та здорові роз’їхалися по роботах, а в селі залишились самі старі й діти. Омелько встав, струснув з себе пил, а з ями тяжко заіржала кобила.
Несподівано з-за рогу виглянула небачена в Опеньках раніше машина. Задеренчала, забухикала і зупинилась. З неї вийшов здоровенний чоловік і назвався Іваном.
- Що сталось у вас? – спитав Іван.
- Та ось кобила в яму провалилась, а дістати ніяк не можемо.
І тоді сталось диво: самостійно Іван дістав кобилу, без будь-якої до . Люди зааплодували і причарувались силою такого великого чоловіка:
- Велике вам дякуємо, Іване! Ви – справжня Сила!
Так і прозвали Івана Фріцака Силою.
Пояснення:
