Кто виконував функції карлика Піні у кінострічці? ​

Марк Твен – фигура не то чтобы выдающаяся, а самая что ни наесть грандиозная. Когда деревья были большими, я путала его с Эйнштейном, мне казались они похожими. Наверное, причина в усах, шевелюре и грустно-лукавом взгляде одного и другого. Думаю, Твен сделал для американской литературы то же, что Эйнштейн для физики. В каком-то роде, он тоже работал над теорией относительности, относительности смешного и серьезного, взрослого и детского. Даже Фолкнер и Хемингуэй не стеснялись называть себя его наследниками и продолжателями. А это многого стоит. «Приключения Тома Сойера» - книга для ребятишек от семи до бесконечности лет. Никогда не устанешь её перечитывать, и каждый раз будет смешно до коликов. Том Сойер – трудный подросток, асоциальный тип личности, который живет с тетей Полли, которая старается сделать из него приличного человека, но все попытки оказываются тщетными, потому что Том – магнит для передряг и неприятностей. Осложняет ситуацию и то, что мальчик – прирожденный лидер и спокойно мог бы вести курс психологии влияния в колледже. Ладно, его друг, этот бездомный сорванец Финн, везде следует за ним. Но культурные воспитанные дети, из хороших семей тоже льнут к этой шкодине, как мухи на мед. А Том знай себе, вертит ими как пожелает. Парень харизматичен, а школа, церковь и здравый смысл тут бессильны. Вопреки предрассудкам, юмор Твена, хоть и американский, но далеко неглупый и неплоский. Он добрый, смешной и будет понятен любому взрослому и ребенку в любой точке мира. Кстати, для меня до сих пор остается загадкой, почему американская экранизация книги получилась скучнее и серьезней русской (я сейчас про фильм Говорухина, а не про тот черно-белый 1936-го). Может быть, твеновский юмор ближе русским, чем его соотечественникам? А может быть, мы читаем и смотрим не то американское? ;) P.S.Хотя всё в этом мире и относительно, но дураки остаются дураками, снобы снобами, а дети детьми... 
Подробнее на livelib.ru:
https://www.livelib.ru/book/1000430024/reviews-priklyucheniya-toma-sojera-mark-tven

Напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. Відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна ~- це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, — це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього. Я можу впевнено сказати, що моя Україна — найкраща країна у світі. Та чи маю я підстави стверджувати це так категорично? Що ж таке моя країна? І чому вона найкраща для мене? Україна — це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких шабель, гайдамацький посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність…

Україна — це чарівна природа: високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…

Україна — це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…

Можна довго перераховувати все, чим для мене є моя країна, та чи буде тому край? Україна — це все, іцо навколо мене, усе, чим живу й про що мрію, це мої батьки, друзі, учителі. Кожен порух моєї душі, кожен мій вчинок, кожен життєвий крок стосуються моєї країни.