2. Виконайте тести на відповідність. Прочитайте питання й знайдіть на нього відповідь-цитату.
пересічність
сірий – буден-ність
Питання
1. Проаналізуйте внутрішнє мовлення Шептала. Знайдіть докази того, що замість засудження поведінки Степана, кінь намагається його виправдати.
2. Знайдіть цитату, що свідчить про сліпу відданість коня Степану
3. Знайдіть цитату, що свідчить про ознаки духовної деградації коня.
Цитата
1. «Білому коневі бувало по- справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника».
2. «Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться».
3. «Степанова добрість, Степан ніколи не вб’є його, ніколи не посилає на важку роботу, Степан терпить», «Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі...»
рабство

4. Знайдіть слова, що натякають на розбіжність між високою самооцінкою героя, гідного поваги, і його низькою соціальною роллю.
5. У яких словах автор показує негативний вплив суспільства на внутрішній світ героя, його вольову сферу.
6. Як автор говорить про самообман, до якого вдається кінь, про те, як Шептало пристосовується до обставин? —
4. «Він не мститиметься Степанові за ті випадкові удари, без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней».
5. «Протягом усього життя в конюшні обманював себе: він давно не був білим конем». «Хай завтра у привід відправить чи до міста, а згодом вони з конюхом порозуміються. Недаремно ж білим коням дано розум».
6. «Степан озирається і, ніби вперше помітивши Шепталову сваволю, люто блимає з-під рудих брів: «— Ах ти ж, ледаче зілля!»; «Робоча худобина, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові».
3. Продовжіть міркування за поданим початком:
Бурхливий океан життя... Під впливом повсякдення й суспільних умов яскрава, але слабка людська особистість утрачає індивідуальність, зраджує свої мрії, пристосовується до оточення. Вона обманює сама себе, живе подвійним життям, страждає від внутрішнього роздвоєння, суперечки між розумом і серцем. Система ламає її, змушує жити «як усі», навіть якщо таке життя передбачає удари батога по спині...
Ключове питання: «Як сучасній людині не потрапити в ці тенети?»

У творах багатьох вiдомих письменникiв  вiдбилася  iсторiя  ïхнього
життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючi
розповiдi Джека Лондона, —  мого  улюбленого  письменника.  Багато
чого побачила i пережила за своє коротке, але бурхливе життя,  вiн
постiйно пiддає своïх героïв випробуванням, змушує
долати труднощi i здiйснювати вибiр. А оскiльки дiя  багатьох  оповiдань
вiдбувається на Крайнiй Пiвночi, то вiд правильного рiшення  часто
залежить людське життя.
Любов до життя — це iсторiя  боротьби  за  iснування.
Людина здатна на багато що. Знаючи, чого вiн хоче вiд життя, вiн здатний
долати будь-якi перешкоди i небезпеки. Жага до  життя,  любов  до  життя
здатна перемогти смерть. I розповiдь чудового американського письменника
Джека Лондона Любов до життя є тому яскравим прикладом.

Головною героїнею п'єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» є українська дівчина з Полтавщини початку 19 ст. -вродлива, працьовита, чесна, вірна в коханні, шаноблива до матері.

Наталка мужньо захищає свої почуття, людську гідність, погляди на кохання і родинне життя. Вона знає: коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то «така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою». Звичайно, усі дівчата її середовища мріяли про щиру любов і свободу вибору чоловіка, але не всі могли відстояти свої права. Щодо цього, то Наталка виступає сильною особистістю.

Лише один крок, що суперечив її власним поглядам, Наталка зробила під впливом пошани до матері, а також тому, що не було певності, чи повернеться Петро, який один "Владів її душею". А якщо не Петро, то байдуже хто — тахтаулівський дячок-п'яничка, чи волосний писар-жевжик Скоробреха, чи возний. Душевний конфлікт дівчини полягає в тому, що в ній борються почуття кохання до Петра й обов’язку та пошани до матері.

Наталка — рішуча й смілива. Як тільки з’явився її коханий, вона одразу заявила: «Клянусь, що. окрім Петра, ні за ким не буду». Любов її така велика й чиста, що, незважаючи на сумніви Миколи і великодушне самозречення Петра, Наталка впевнена: «Возний мусить одступитися!» Тому така рішучість у її заяві возному: «... Коли Петро мій повернувся, то я не ваша, добродію». Коли ж возний погрожує судом і тюрмою, Наталка сміливо кидає всім в обличчя: «До цього силою ніхто мене не принудить...»

У цій сцені образ Наталки розкрито найглибше. Її розум, енергійність і наполегливість у боротьбі за своє щастя перемогли. В образі Наталки Полтавки Котляревський оспівав найкращі риси українок. їхню духовну красу.

По-своєму розуміє щастя доньки Терпилиха. Вважаючи, що робить Наталці добро («Чи я тобі, дочко, не добра желаю, коли кого зятем собі вибираю?»), насправді ж вона завдає своїй дитині сильного душевного болю. Але читач може зрозуміти бідолашну матір — єдиний вихід з «убожества» Терпилиха вбачає у відданні дочки заміж за багатого.

Наречений Наталки Петро — чесний, великодушний, здатний на самопожертву заради іншої людини. Наталку він любить «більше, як самого себе», «більше всього на світі». Щоб була щасливою Наталчина мати, він готовий повернути дане йому нареченою слово та ще й віддати всі зароблені за чотири роки гроші, аби возний ніколи не зміг кинути докору, що взяв бідну. Виборний, захоплюючись його благородством, каже: «Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!» Але Петро не такий наполегливий у досягненні мети, як його кохана. Потрапивши у складну житейську ситуацію, він відмовляється від боротьби за щастя, і лише твердість та рішучість нареченої врятовують його.