— Немає на що стать, — осміхнувся швець. Він не дивився на поліцая, він дивився кудись повз його коліна.
Поліцай коротко, прямо вдарив його п'ятірнею в обличчя.
Швець похитнувся назад, але не впав — устиг обіпертись на руки.
Він притулив долоню до розсіченої губи, а поліцай одкинув чоботом ковдру і відступився на крок, скрививши рота. Під шевцем був маленький дерев'яний візок на підшипникових коліщатах. Поруч лежали дві дерев'яні підпихачки — дві дощечки з обшитими шкірою ручками.
— Шмаркач, — незлостиво промовив з-під долоні швець, дивлячись, як і раніше, мимо поліцая. — Я, щоб тобі тепленько жилося, ноги в шахті зоставив, а ти мене за це — по зубах...
Володимир Рутківський. «Джури козака Швайки» («На козацьких островах»)
Объяснение:
XV ст. українські землі – Волинь, Чернігово – Сіверщина , Поділля, Київщина, Переяславщина – входять до Великого князівства Литовського. Основна маса населення в цей час зосереджувалася на обжитих землях Галичини, Поділля , Волині, Полісся. Решта території України була майже не заселена. Не меншою для українців була загроза і з півдня, від кримських татар, які безперервно спустошували «уходи» та захоплювали в полон козаків. У XV – XVII ст. південь України був охоплений полум’ям безперервної боротьби з турецько – татарськими загарбниками. Не маючи надії на захист степових кордонів державою, український народ організував його самотужки.
Тишкевич - бере обманом, облудою, а не вмінням чи хоробрістю; хитрий, підступний, скупий, брехливий, думаючи лише про власні інтереси, не помічає потреб інших людей, не розуміє мотивів їхніх учинків, Вибудовує навколо себе недобрий, небезпечний і підступний світ, у якому вимушений жити самотою. · Повсякчас сам супроти всіх, бо, не потребуючи нікого, нікому й не потрібен, служить тільки власним інтересам
