Хто просидів у льоху
Русалонька із 7-В​

Цитатна характеристика Катерини і Ганни у творах Шевченка:

Ганна ("Наймичка")

"І наймичка / Тяжко заридала"."...молитимусь, із самого неба долю виплачу сльозами і пошлю до тебе""Чи живий синочок, чи здоровий, чи добре йому в тих людей на хуторі, чи може кривдять його?""Зомлів Марко,  / Й земля задрижала. / Прокинувся... до матері / - А мати вже спала!"

Катерина ("Катерина"):

"Не слухала Катерина  / Ні батька, ні неньки,  / Полюбила москалика, / Як знало серденько"."...свою долю  / Там занапастила""Будь щаслива в чужих людях,  / До нас не вертайся!""Довго, довго, сердешная,  / Все йшла та питала;  / Було й таке, що під тином  / З сином ночувала".

Казка про те як друзі до соловейку одужати.
  Одного разу соловейко попав під дощ і застудився. Він лежав у ліжку під ковдрою, пив гарячий чай із медом і дуже сумував, що не може літати і весело співати разом із друзями.
Коли його друзі дізналися, що він захворів, то дуже засмутилися і замислилися як йому до швидше одужати. І в той же день друзі розсілися на всіх деревах навколо гніздечка соловейка і почали голосно витьохкувати та виспівувати свої пісні. І так гарно виспівували свій сум, свій біль, свою тугу і свою любов, що від їх пісень заспокоївся вітер, хмари розвіялися, засяяло яскраве лагідне сонечко. "Яка краса, яке диво!" – казали зачаровані лісові звірі. Маленький соловейко був дуже щасливий, що його друзі не забули про нього і прилетіли підтримати його і до йому одужати. І сталося диво, соловейко почав швидко одужувати. До того ж він почав підспівувати своїм друзям, і їхня спільна пісня щоночі лилася над лісом, над селом, під небесами…