Куди їздили Славко і Лілі? чому з ними не було Юлька?

Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, соломія вирішує йти за остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в бессарабію: «пропадай воно все пропадом… піду і я світ за очі… вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». на цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «соломія все йшла. вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».     вона готова тягнути остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. відданість остапу не мала меж: «люді добрі,— благала соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… ви ж бачите — пропадаємо… чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… я вам оддячу, я вам одроблю… візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… ось нате…»

Зимой мы  папой каждый субботний день выбираемся в лес покататься на лыжах. Сегодня погода особенно располагает: солнце и мороз, что может быть лучше для прогулки? Удивительно сколько рябины на деревьях. её красные гроздья горят на солнце, вот и снегирь схватил клювом ягодку и улетел. Вот еще один сидит на ветке. Зимой рябина для птиц самая полезная ягода. Вдруг папа окликнул меня, и показал на пробегающего зайца. Я никогда не видел зайцев зимой в природе, и сейчас бы не заметил, у него такая белоснежная шубка и его не видно на снегу. Я помахал зайцу и снегирям и мы с папой продолжили свой путь.