Скласти і записати складний план до тексту "Гравер" Г Р А В Е Р

Тільки починало ясніти тьмяне петербурзьке небо, а Тарас Григорович уже приходив до своєї майстерні. Брав граверне приладдя, мідну пластинку, дзеркало і благав Бога, що б не завітав у цей час до нього ані друг, ані недруг. Бо час роботи для художника дуже дорогий. 1 навіть найлюбіший гість — гірший від татарина!
Гравюра користувалася популярністю серед народу. За доступну ціну можна було купити гравюри творів видатних майстрів. Тому цей вид мистецтва так приваблював Тараса Григоровича.
Свої офорти Шевченко хотів представити на здобуття звання академіка. Тому й упрягся в роботу.
Тарас Григорович старанно вкрив підігріту на вогні мідну пластинку ґрунтом з асфальту, воску та каніфолі. Він почав закопчувати пластинку пучечком воскових свічок, щоб одержати чорний фон, вигідний для нанесення на нього голкою малюнка.
Ще не було й семи ранку. Це найкращий час для усамітне­ної зосередженої роботи. Шевченко взяв довгу, вправлену в дерев'яну ручку голку. Чотирикутник дзеркала поставив так, щоб у ньому відбивався малюнок. Адже наколювати на ґрунті треба було все навпаки. Він уже помилився раз від нетерпіння швидше побачити наслідок!
Тарас Григорович поринув у свою копітку роботу. Вона потребувала зосередженості, максимального напруження, точності очей і рук.

Про популярність повісті свідчить велика кількість її перевидань і перекладів іншими мовами. Те, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. Читаючи цю «веселу» повість, хочеться плакати або принаймні жалкувати й мучитися досадою: адже на наших очах відбувається самознищення чогось надзвичайно важливого, що є в людському житті, — домашнього затишку, порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини. Гору в Кайдашевій сім’ї бере якась диявольська сила руйнування, котра несподівано озивається в цих нелихих, роботящих людях.

Жанрові й стильові особливості

Рід літератури епос.

Жанр реалістична соціально-побутова гумористично-сатирична повість-хроніка (жанрова специфіка повісті полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис ха­рактеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спо­стереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще ча­сом і дуже сатиричний»).

Тема зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин життя та пси­хології українських селян у перші десятиріччя після реформи 1861 р.

Ідея критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які спотво­рювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження егої­зму, жорстокості і дріб’язковості в стосунках з людьми, висловлення суму за людину, її самоприниження і моральний занепад; мотив національної са­мокритики, що переходить у мотив сорому й уболівання за український світ.

Художній напрям реалізм.

Герої Родина Кайдашів: Омелько, його дружина Маруся, їхні сини Карпо і Лаврін, їхні невістки Мотря і Мелашка; родини Балашів, Довбишів; баба Палажка.

Композиція: повість складається з дев’яти розділів.