Відповідь:
Зимовий цикл
Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового сонцестояння (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими — святом масляної.
Звичай колядувати і щедрувати сягає давніх-давен. З прийняттям християнства ці звичаї та пісні, які їх супроводжували, пристосували до основних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня), щедрівки — до Нового Року (за старим календарем — 14 січня). За своїм змістом колядки та щедрівки близькі, але все ж мають певні відмінності.
До зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. Щедрівки — це новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров'я сім'ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків, які виконуються у щедрий вечір, під Новий рік, а колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята.
Колядки та щедрівки — пісні, які співають на честь Різдва Христового, Щедрого Вечора і Водохреща. У них прославляється народження Ісуса Христа, возвеличується Божа Мати — Марія.
В Україні починали колядувати на Святий Вечір, магією слова та дійством (гурти молоді обходили домівки, іноді з «козою» — один із колядників у вивернутому кожусі і з дерев'яною головою кози), величали піснями господарів, бажаючи їм достатку, щастя, миру і спокою у домі, а за це господар давав їм дарунки.
Пояснення:
Щедрик, щедрик, щедрівочка
Прилетіла Ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
«Вийди, вийди, Господарю,
Подивися на Кошару,
Там Овечки покотились,
А Ягнички народились,
В Тебе Товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова —
В Тебе Жінка чорноброва»
Ще не встигли прийти свята, як скоро вони відійдуть. Ось як співається в коляді: «А той третій празник — Святе Водохреще». Хрещення Господнє — третє й завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня.
В храмі на Богослужінні всі прихожани співають «Голос Господній…» та «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи…». Після обряду освячення води люди охоче набирають її у посудини. Наші пращури вважали, що такий йорданський напій до вилікувати будь-яку хворобу. Після всіх оспівувань починається основна частина: занурення у воду.
Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.
Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.
Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах».
Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько».
Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда».
