Русалонька із 7-в герої повісті та їх вчинки
ПАМАГИТИ ❤️

1. Мавка - казкова лісова істота,русалка. На думку О.Потебні, мавки – це душі нехрещених дітей. У російській мові – це душа дівчини,що померла до хрещення. Лесина Мавка по-дитячому наївна, нерішуча в діях,не вміє боротися за своє щастя і кохання. У «Лісовій пісні» ця міфічна істота виступає в ролі лісової русалки,яку поетеса називає Мавка2. За народними повір’ями, це казкова водяна істота в образі гарної і вродливої дівчини,з довгими розпущеними косами,риб'ячим хвостом;лісова німфа. Русалка у творі є водяна і польова.3. «Русалка випливає і знадливо всміхається,радісно складаючи долоні.На ній два вінки- один більший, зелений,другий маленький,як коронка, перловий, з під нього спадає серпанок.»4. «З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на ній просвічує де-не- де крізь плащ золотого волосся,що вкриває всю її невеличку постать;на голові синій вінок з волошок,у волоссі заплутались рожеві квіти »5. У драмі-феєрії це гарний хлопець у червоній одежі,з червонястим,буйнорозвія- ним волоссям,чорними бровами і блискучими очима.Перелесник,улесли- во в’ючись біля Мавки, говорив їй: «Линьмо, линьмо в гори!Там мої сестриці,там гірські русалки,вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці,наче блискавиці.»6. У драмі Злидні виступають як міфічні завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим людям. Злидні тільки й чекають,щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю. У «Лісовій пісні» поетеса пише: «З- за купини вискакує Куць,молоденький чортик-панич». Відомо,що на Заході України на слова «біс», «чотр» накладене своєрідне табу,тому їх замінюють словами:нечиста сила,дідько,куць.

«...У греків є Таїс, у римлян — Лукреція, у єгиптян — Клеопатра, у французів Жанна Д’Арк... у нас — Роксолана», — так сказав про героїню повісті О. Назарука П. Загребельний. З такою високою оцінкою постаті Роксолани важко не погодитися. Але щоб донести до читача цю думку, будь-якому митцю знадобляться не абиякі здібності. Назарук зі своїм завданням упорався «на відмінно».

Можна із впевненістю сказати, що таємниця цієї жінки не розгадана й досі. Її особа — це поєднання настільки полярних рис, що розводило дослідників на різні боки: одні ставали палкими прихильниками, інші — засуджували.

Ця жінка — віддана мати, але здатна на пролиття крові дитини іншої жінки. Вона — патріотка свого краю і та, хто приймає віру іншого народу, який нищив людей її землі. Цей перелік можна продовжувати.

Не викликає сумніву одне: це дуже цікава постать. Мабуть, через те до образу Роксолани зверталися різні митці. Його змальовували в своїх картинах художники. Про неї писали опери та пісні, знімали і знімають кінофільми. Образ Роксолани відтворено в архітектурі, скульптурі та прикладному мистецтві.

Чому ж саме її ось вже понад чотириста років пам’ятають і шанують? Чому саме їй присвячують наукові дослідження, її портрети й сьогодні прикрашають музеї (у Національному музеї у Львові є портрет Роксолани роботи італійського майстра)?

У світі цю видатну жінку знають як Хуррем, Роксолана, Хосені. У Стамбулі ще височіє мечеть, збудована Роксоланою на місці Аврет-базару, де колись продавали в рабство людей, поряд з нею — притулок для знедолених. Усипальницю Роксолани розміщено недалеко від гробниці Сулеймана Великого.

Якою ж змальовує цю жінку Осип Назарук?

Ім’я Роксолана походить від двох слів: «Рекс», що означає король, «алани» — предки українців.

Повість «Роксоляна» розпочинається розповіддю про підготовку до весілля Насті Лісовської і Степана, сина львівського купця. Але на містечко напали турки і багатьох українців взяли в полон. Серед них була й Настуся... Дівчину потім тричі перепродавали на невільничих базарах, аж поки вона потрапила до гарему Сулеймана. Туг вона виконувала різну роботу: прибирала, сиділа як сторожа в передпокоях. Саме тоді, як говорить автор, «надійшов пам’ятний день і таємнича година її долі». Стоячи біля дверей султанської одаліски, вона, яка не мала права піднімати очі на султана, один-єдиний раз боязко глянула на нього. Цей погляд вирішив її подальшу долю.

Дівчина-християнка вразила Сулеймана спочатку своєю зовнішністю, а пізніше — розумом. Її побожний учитель Адбуллаг навчив її добре розумітися на Корані, тому дівчина знала, що згідно з Кораном чоловік не може силою взяти дівчину, бо то великий гріх. Мабуть через те говорила з Сулейманом сміливо, переконливо, так, як з ним не говорив ніхто, окрім рідної матері.

Султана, розумного та освіченого чоловіка, зацікавило не тільки те, Що казала невільниця, «але й свобідна форма, і вже перший акорд її, перші слова: вічна правда, рівність перед Богом». Ще будучи полоненою, Роксоляна у розмові з Сулейманом сміливо каже: «Я будувала б, будувала багато... наперед збудувала б велику імарет (кухню для убогих), ...велику дарешттіру (лікарню), ...кара- вансерай для подорожніх і чужинців». Ці слова довели, що ця дівчина мала не лише великий розум, але й дуже добре серце, вона не забуває людей з країни, з котрої потрапила до Туреччини. Саме це відзначив для себе султан. З часом Ель Хуррем отримала волю, прийняла іслам, стала дружиною Сулеймана Великого, народила трьох дітей: «Вона блистіла умом і веселістю, безоглядністюімилосердям».