Мене тато навчив грати у чудову гру. Ми постійно грали в неї, ще відтоді, як я була зовсім маленькою. Я розповіла про неї леді з Жіночої до і вони теж почали грати в неї, що правда, не всі.
Це почалося відтоді, як разом із місіонерськими пожертвами нам надіслали милиці.
Я дуже хотіла ляльку, тому тато написав у Жіночу до про це. Та коли ми отримали пожертву, там була записка від однієї леді, де повідомлялося, що ляльок немає, але є дитячі милиці. Саме тоді ми й почали грати. І що складнішим було завдання, то цікавішою видавалася гра.
Сподіваюся допоміг)))
