Софійко, Цей лист я пишу як відгук на повість "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" Я не можу сказати, що все мені в ній подобається однаково. Мені подобається Сашко, бо він підприємливий і терплячий, Вадим, бо він сучасний і не такий вже "правильний". Ви Софійко , коли перестаєте перейматися його долею, ваша мама, бабуся й дідусь, бо вони схожі на моїх. Але найбільше я вподобала тітоньку Сніжану. У неї - усі переваги й комплекси, як мені здається, сучасної молодої людини. І хоча я теж ніби сучасна людина, та чомусь мені у Вашій повісті не сподобалися описи жахів у квартирі, яка поверхом нижче, а ще те, як Яків Кулаківський знущався над своїми рідними. Це теж просто жах! Софійко,впевнена, вам сподобається цей лист! З повагою майже Ваша
Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади.. Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. «Життя в неволі нічого не варте»,— каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які «тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки», «висасують» усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль гаючи, як горить його рідна Тухля.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
