Кожна людина по-своєму красива та цікава. Жоден не може зі мною сперечатись, бо це правда.
У творі "Федько-Халамидник" чітко вказано, як хлопець був невгамовним, бешкетником і непосидючим. Але це не його душа. якщо заринути в душу Федькові то ми побачимо який він насправді. Він міг зробити що завгодно, навіть образити, але видавати товаришів він не міг. Через це він завжди отримував від батьків. Але ось, ось справжня краса людської душі. Прикривши когось з товаришів він допомагав їм. Ця риса - є добротою. Так її складно помітити, але на мою думку вона тут є.
Також не менш важливою рисою було уміння не брехати. Це також є прикрасою людського серця. Не кожен може сказати правду й не збрехати. Мало людей можуть бути чесними навіть в першу чергу перед собою.
Я вважаю, що мати таке ж сердце, як у Федька це класно. Бо мати таке чисте й добре сердце може не кожен!
надеюсь что я
ответ: Пейзажі в повісті сприяють розкриттю переживань героїв.
Объяснение:
Перед розповіддю про освідчення Василя й Марусі письменник подає опис весняного ранку, сповненого життєдайних чар, радісного передчуття тривоги. Цей розгорнутий пейзаж конкретизує, підсилює почуття перемоги кохання в душах Марусі й Василя. Глибоко поетична картина пробудження ранкової природи, співучих соловейків, усміхненого сонця, що сходить, тісно пов’язана з теплими й ніжними почуттями героїв. Природа підпорядкована людині, є дзеркалом людських переживань. Вона відгукується на все, що діється в серці, відбиває внутрішнє життя людини образами та символами. Так, посилюючи переживання розлуки Марусі з Василем, автор передає внутрішній монолог героїні крізь призму пейзажних малюнків, поетичного образу вечірньої зіроньки. Естетична функція пейзажу підкреслює невідворотність природної стихії і разом залежність людського життя від Божої волі.
