Відповідь:
У мне є дуже давня мрія - відвідати Софіївський парк в Умані восени, коли листя змінює свій зелений колір на колір сонця, коли воно тихо опадає під ноги і яскравим строкатим килимом стелиться під ноги. Воно тихо шурхотить, ніби зітхаючи, жаліється на щось або довіряє мені свою таємницю. Зізнаюся, що я була вже у цьому мальовничому куточку влітку. Ця поїздка запам"яталася мені на все життя.
Парк "Софіївка" спеціально для своєї красуні дружини заснував Станіслав Потоцький ще у далекому 1796 році. Він розкинувся на місці, де були лише голі балки та яри, між якими текла річка Кам"янка. Для його створення цієї краси Потоцький запросив військового інженера Людвіга Метцеля. Основну частину створили приблизно за шість років. Багато селян-кріпаків загинуло під час цього будівництва цього парку. Від початку будівництва до дня, коли Потоцький подарував своїй дружині на день народження парк, пройшло довгих років. Але на цьому створення парку не закінчилося. Ще багато років він удосконалювався і добудовувався. А та частина парку, в якій розміщено Партерний амфітеатр, залишилася незавершеною. Кожен куточок цього парку продуманий до найменшої дрібниці і зв"язаний єдиною темою. Це тема міфів і легенд Давньої Греції. Навіть тепер через багато років вражає майстерність його будівельників. Вам варто на власні очі побачити фонтан "Змія", Площу зборів, Грот страху, Грот Каліпсо, Партерний амфітеатр і ще багато-багато іншого.
Пояснення:
На Юго-Западе Украины, в семье богатых деревенских помещиков Попельских, рождается слепой мальчик. Вначале никто не замечает его слепоты, лишь мать догадывается об этом по странному выражению лица маленького Петруся. Доктора подтверждают страшную догадку.
Отец Петра — человек добродушный, но довольно безразличный ко всему, кроме хозяйства. Дядя же, Максим Яценко, отличается бойцовским характером. В молодости он слыл повсюду «опасным забиякой» и оправдал эту характеристику: уехал в Италию, где поступил в отряд Гарибальди. В сражении с австрийцами Максим потерял ногу, получил множество ранений и был вынужден вернуться домойНаступает весна. Ребёнок встревожен шумом пробуждающейся природы. Мать и дядя ведут Петруся гулять на берег реки. Взрослые не замечают волнения мальчика, который не справляется с обилием впечатлений. Петрусь теряет сознание. После этого случая мать и дядя Максим стараются мальчику осмысливать звуки и ощущения.
Петрусь любит слушать игру конюха Иохима на дудке. Свой замечательный инструмент конюх сделал сам; несчастная любовь располагает Иохима к грустным мелодиям. Он играет каждый вечер, и в один из таких вечеров к нему на конюшню приходит слепой панич. Петрусь учится у Иохима игре на дудке. Мать, охваченная ревностью, выписывает из города фортепьяно. Но, когда она начинает играть, мальчик вновь чуть не лишается чувств: эта сложная музыка кажется ему грубой, крикливой. Того же мнения и Иохим. Тогда Анна Михайловна понимает, что в нехитрой игре конюха гораздо больше живого чувства. Она тайком слушает дудку Иохима и учится у него. В конце концов её искусство покоряет и Петруся, и конюха. Тем временем мальчик начинает играть и на фортепьяно. А дядя Максим просит Иохима петь слепому паничу народные песни.мальчишки дичатся его. А в соседнем имении пожилых Яскульских растёт дочь Эвелина, ровесница Петруся. Эта красивая девочка спокойна и рассудительна. Эвелина случайно знакомится с Петром на прогулке. Сперва она не догадывается, что мальчик слеп. Когда Петрусь пытается ощупать её лицо, Эвелина пугается, а узнав о его слепоте, горько плачет от жалости. Петр и Эвелина становятся друзьями. Они вместе берут уроки у дяди Максима. Дети вырастают, а дружба их становится все крепче.
Дядя Максим приглашает в гости своего старого приятеля Ставрученко с сыновьями-студентами, народолюбцами и собирателями фольклора. С ними приезжает их приятель-кадет. Молодые люди вносят оживление в тихую жизнь усадьбы. Дядя Максим хочет, чтобы Петр и Эвелина почувствовали, что рядом течёт яркая и интересная жизнь. Эвелина понимает, что это испытание для её чувства к Петру. Она твёрдо решает выйти замуж за Петра и говорит ему об этом.
Слепой юноша играет на фортепьяно перед гостями. Все потрясены и предсказывают ему известность. Впервые Петр осознает, что и он что-то сделать в жизни., чтобы доживать свой век в бездействии. Дядя решает заняться воспитанием Петруся. Ему приходится бороться со слепой материнской любовью: он объясняет своей сестре Анне Михайловне, матери Петруся, что излишняя заботливость может повредить развитию мальчика. Дядя Максим надеется воспитать нового «бойца за дело жизни».