Ява Рень – головний герой роману «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайко. Насправді Яву звуть Іван. Проте, коли він був маленький, не вірно вимовляв своє ім’я та «причепилось оте «Ява» до нього, як реп'ях до собачого хвоста». Мати Івана – депутат сільської ради, батько – грає на скрипці. Має молодшу сестру Яришку.
Ява - веселий, непосидючий, хлопець «з фантазією». Він головний винахідник та ініціатор пригод та витівок хлопців. «Ява весь час вигадував різні штуки-викаблуки заради нашої слави» - каже Павлуша. Часом, Ява трохи «уредний» та грубий. Але насправді у нього добре серце, він вірний друг та визнає свої помилки.
Павлуша – добрий, спокійний та врівноважений. На відміну від Івана менш балакучий та емоційний. Проте завжди підтримує Яву у пригодах та витівках. Павлуша живе по сусідству з Явою та більшість часу хлопці проводять разом. Павлуша має хист до малювання та мріє стати льотчиком. Під час сварки Ява неодноразово підкреслює кращі якості свого друга та сумує за ним. Павлуша не кине Яву у біді та не боїться ризикувати: «Павлуша і бровою не поведе. Тільки хмикне зневажливо…». Ява розуміє, що без свого товариша він «не ціла людина, а півлюдини. З одною ногою, одною рукою, півпуза і півголови». Друзі доповнюють один одного, вони – справжня команда.
Яришка Рень – молодша сестра Яви. Весела та активна дівчинка, вже ходить до першого класу. Вона не вимовляє літеру «р». Під час Явиної хвороби повинна була доглядати брата. Ява й Яришка часто сварилися через велосипед. Дівчинка дуже хотіла, але Ява вважав, «що вона ще соплива, щоб кататися на дорослому велосипеді». Однак під час хвороби Іван все ж таки подарував сестрі велосипед, бо думав, що вмирає. Яришка не вміла добре їздити та постійно падала. Сестричка насправді не повірила, що Ява подарував їй велосипед.
Яришка – добра, кмітлива та впевнена у собі. Вона проявляє неабияку наполегливість, не боїться труднощів. Кумедно називає Яву «Любий бгатик!».
Сашко :
Сашко — сильна особистість, яка вміє активно відстоювати свої життєві принципи. Хлопчик рішуче й наполегливо шукає шляхів визволити свого друга Сіроманця з кузні, куди того, зв’язаного, кинули, щоб наступного дня відвезти до зоопарку, в неволю. І йому, малому, вдалося це зробити.
Сашко — дуже хороша людина, він наполегливий, гуманний, рішучий.
Чепiжний :
У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем.
. Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив”, ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям.
Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.
Сiроманець :
Сіроманець — досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». А ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі.
