Объяснение:
Поема «Мойсей» – один з найкращих творів І. Я. Франка. За жанром це філософська поема. Вона була написана у 1905 році, на початку революції в Росії, коли народ піднявся на боротьбу проти гнобителів.
У передмові до твору Франко зазначав: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні» .
Мойсей присвятив усе своє життя служінню народові, закликав людей скинути тягар рабства, боротися за кращу долю. І впродовж сорока років водив людей по пустелях, терпів страждання виснажливого походу, щоб знайти землю для свого народу, відродити його: Але люди в рішучу хвилину відвернулися від нього. Темою поеми є смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом.
У «Пролозі» до поеми виявляється полум'яний патріотизм поета, любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє.
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу.
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Поет звертається до пригнобленого народу, тривожиться, що наступні покоління будуть соромитися своїх батьків. Він страждає від того, що століття гніту витравили в українців найкращі національні якості й прищепили «укриту злість, облудливу покірність» сусідам, які їх скували й накинули ярмо рабства. Якщо перша частина «Прологу» сповнена болю, то друга має бадьору, упевнену інтонацію. Уже немає й сумніву, що рабство дочасне, що час визволення й суверенності України неминучий: «Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі, труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, покотиш Чорним морем гомін волі, і глянеш, як хазяїн домовитий, по своїй хаті і по своїм полі» .
Спів цей Франка, «хоч тугою повитий, та повний віри» .
У поемі «Мойсей» Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання свого народу. І ці сподівання справдилися. Як і вірний пророк Мойсей, не встиг Великий Каменяр увійти до омріяної країни, але проклав туди шлях.
1. Тема: зображення дитинства головного героя та повоєнного життя людей сільської місцевості. Ідея: уславлення доброти, людяності; шанобливе ставлення до дорослих; засудження війни.
Тирлик — маленький хлопчик років 4-6. Невідомо, чому його так називали. Можливо, прозвали Тирликом ще тоді, коли він був зовсім маленький і не вимовляв звука «р» У Тирлика була мама, яка знахо дилася далеко від нього. Виховували хлопчика дідусь та бабуся, з якими він проживав на хуторі, де, окрім нього, дітей не було. Товаришував Тирлик тільки з ді дусями та бабусями, бо на хуторі, окрім нього, дітей не було. Коли і появлявся хтось молодший, то це був не хуторянин, а із сусіднього села, куди ходили на свята. Одного разу приїздила дівчинка Люба, з якою хлопчик подружився, навіть надумав оженитися, аби вона лишилася і не поверталася в місто.
