Родина Кулаківських
Гордій Кулаківський – прапрадід Вадима, людина, через яку прокляли родину Кулаківських. Це був «ситий, з пишною чуприною, чоловік у кожусі», з рудою бородою та хитрими жовтими очима. Гордій хитрістю вмовив старосту Міщенка підписати пустий аркуш, а потім за підробленими документами «купив» усе майно місцевого дворянства. Через це люди прокляли його рід. Гордій був хитрим, скупим та жорстоким, навіть із власними дітьми. Помер, коли на нього впав з горища мішок із кукурудзою.
Фрол Кулаківський – син Гордія, рудий парубок. Застрелився з рушниці через необережність.
Франя Кулаківська – дочка Гордія, сестра Фрола та Якова, також руда. Довго не виходила заміж, поки завдяки зіллю не причарувала Корнія. Однак не мала щастя у шлюбі.
Яков Кулаківський – молодший син Гордія. Був надзвичайно скупим та грубим. Дружина і син голодували через його скупість. «Дружину свою голодом заморив, а сам удавився картоплиною на чужому обіді».
Васюня Кулаківський – син Якова. Скупий та грубий чоловік. Казав дружині Олені: «…при такому батечкові я гарно хитрувати й маскуватись навчився! Чи інакше мала б ти усе це добро?». Всі думали,що Василь загинув на війні. Проте насправді він втік із фронту та переховувався у підвалі 30 років.
Іван Кулаківський – син Василя. І він і його дружина померли молодими.
Катерина Кулаківська - дочка Василя. В ранньому дитинстві важко хворіла. Одного разу до їхньої оселі завітав старець-жебрак та попросив їжі. Він розповів, що для того, щоб дівчинка видужала, треба купити «на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої Катерини». Батьки все зробили й Катерина видужала. Вона була доброю, на відміну від інших Кулаківських. Ледь не померла у страшній пожежі. Саме Катерина була привидом, що з’являвся у квартирі поверхом нижче. Попередивши пожежу та врятувавши її, Софійка змогла зняти родове прокляття.
Толик Кулаківський – син Івана Кулаківського та дідусь Вадима. Скупий, як і всі в його родині, хотів вигнати бабусю і продати її житло, покинув свою дружину й онука.
Майже всі у родині Кулаківських були скупими, злими, підлими людьми. Вони заздрили, обманювали та коїли усіляке зло. Однак і самі ніколи не мали щастя.
Краса здавна хвилювала людей і вони хотіли зрозуміти її сутність. Еталони краси змінювалися у різні часи, але ніколи люди не могли обійтися без неї. Яка ж краса важливіша: зовнішня чи внутрішня? На це питання теж існують різні відповіді. Розібратися у цьому до казка англійського письменникаО.Уайльда «Хлопчик-зірка».
Як відомо, героя твору знайшли взимку Лісоруби. Хлопчик-зірка почав рости з дітьми Лісоруба і з кожним роком ставав красивішим і красивішим. Але, на жаль, краса йому принесла лише зло, оскільки він ріс себелюбним, гордим і жорстоким. Хлопчик-зірка знущався з дітей, був байдужим до сліпих, немічних, жорстоко поводився з тваринами, але саме його однолітки обрали вожаком і поступово ставали такими самими жорстокими, як і він.
Та найстрашніше те, що він прогнав свою матір, відрікшись від неї. Це була не чувана жорстокість. І Хлопчика-зірку, на мою думку, було справедливо покарано: його краса зникла. Краса не має права чинити зло!
