Відповідь:
Хоча козак Швайка не був справжнім характерником. Проте, він покладався на свій розум та винахідливість. Так, він залякував татарів, вдаючи з себе вовкулаку, за до свого друга - вовка Барвінка. Козак Швайка покладався на своїх улюбленців (кінь Вітрик і вовк Барвінок). У нього було багато зв'язків не тільки серед українських побратимів, але й між татарів, яким він був як брат.
Кмітливість та здатність вийти сухим із води зробила Швайку рівним з можливостями деяких характерників. Не кожен козак поєднував у собі розвиток сили та спритності з розумом та продуманістю подій. Варто зауважити, що Пилип Швайка з повагою ставився до своїх улюбленців побратимів і винайшов б передавати новини через свого вовка, що неодноразово всіх виручало. Саме це робило з нього людину з незвичайними здібностями.
Епітети: стан високий; лист широкий; море широке; марне зеленіє; викохав тонку, гнучку; тихо усміхнулась, по синьому морю, серце-тополенько, щиру правду.
Постійні епітети: чорнобрива дівчина, біле личко, карі оченята, милий чорнобривий.
Персоніфікація: «вітер виє, гуляє, … гне», «серце ниє», «само серце знає», «серденько знає,… мліло,… б'ється», «чуло серце недоленьку, сказати не вміло, не сказало…», «стане місяць серед неба».
Метафора: «личко червоніє», «до полудня, та й зав'яне, брови полиняють», «сиротою білим світом нудить», «сохне вона», «чорнобрива сохла», «без милого скрізь могила», «душу згубити», «дівувала», «зілля лихо загоїть», «лихо знаю», «все піде в воду», «рости … до самої хмари», «літа трачу», «хоче мене мати в землю заховати», «торішню вроду», «зілля все лихо загоїть».
Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «батько, мати як чужії люди», «сонце світить — як ворог сміється», «Сохне вона, як квіточка», «Легше… в труні лежать, ніж його побачить», «Пішла стара, мов каламар», «За перший раз, як за той рік», «Полетіла, мов на крилах».
Повтори (тавтологія): «одна, одна», «любилася, кохалася», «Минув і рік, минув другий», «Позаторік знала, позаторік і зіллячка», «Серед степу пала, Пала …», «Плавай, плавай …», «Рости, рости…», «Все вгору та вгору», «До схід сонця, ранісінько»
