Вірш Олени Теліги "Сучасникам" як моральний заповіт поетеси
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це — її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі...
Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса — "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі — підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття — Леся Українка...
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
У цьому зізнанні — величний і водночас важкий життєвий шлях дочки України, яка, поєднавши сталь і ніжність у серці й поезії, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогоднішніми і майбутніми, поняття щирого, а не плакатного патріотизму. Я часто поруч з її ім'ям читаю слово "самопожертва". Думаю, сама вона мало замислювалася над таким символом її життя. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні.
Тому вірш "Сучасникам" є моральним заповітом кожному українцю.
Найголовніше в кожному творі, те, що безумовно необхідно виділяти, – це герої твору. Завдяки ним ми можемо зрозуміти, що хотів донести до нас автор, яка основна ідея певного твору і які висновки ми могли б з нього зробити. Точно такий же випадок – це твір «Митькозавр з Юрківки» авторства Стельмаха. Тут є два ключових головних героя, поведінку і вчинки яких ми і повинні аналізувати для розуміння сутності всього твору.
Я прочитав це літературне творіння, звичайно, дуже ретельно і уважно. Я думаю, що мені вдалося відшукати і зрозуміти найголовніше, що було в цьому творі. Зрозуміти все це було б просто неможливо без аналізу поведінки головних героїв, а саме Сергія та Митька. Під час прочитання я склав певну думку про героїв, яке і буда викладено в цьому творі.
Я можу з упевненістю сказати, що добре поставився як до Сергія, так і до Митька, мені дуже сподобалися герої творіння «Митькозавр з Юрківки». Чому так вийшло? Та тому, що ці хлопці займалися як раз тим, чим потрібно. У свої юні роки вони пізнавали життя, веселилися, набиралися досвіду, ділилися один з одним цінною інформацією про життя і шукали собі веселі і цікаві пригоди. І це – абсолютно нормальна і правильна поведінка для людей такого віку. Особисто у мене немає жодних сумнівів щодо того, що Сергій і Митя виросли здоровими, сильними і щасливими людьми, адже їх дитинство було сповнене цікавими подіями. Вони провели дитинство так, як і потрібно. З цієї причини у мене до них лише найкраще ставлення з можливих.
На жаль, якщо ми порівняємо цих двох молодих людей і нашу сучасну молодь, то висновки будуть зовсім не на користь сучасної молоді. Чому? Відповідь проста – достатньо подивитися, як нинішні хлопчики і дівчатка проводять свій вільний час. Вони, звичайно, теж гуляють і спілкуються з іншими дітьми, але роблять це набагато рідше, ніж діти кілька десятків років тому. У сучасних дітей є комп’ютери, Інтернет, і цим засобам вони приділяють набагато більше уваги, ніж решті. Жертвувати своїм дитинством, можливістю поспілкуватися і провести час з однолітками в догоду сидіння за комп’ютером – це просто неприпустимо і неймовірно. Тим не менш, це відбувається. Тому я можу сказати, що Сергій і Митько подобаються мені набагато сильніше, ніж сучасна молодь.
Сергій і Митько з прочитаного мною твори робили все правильно – розважалися, гуляли, вчилися жити. Вони провели дитинство повністю правильно. Тому моє ставлення до них – гарне.
