Стежка блискавка веселка дим об эднуэ те що​

Серед письменників, вибереш потрібне
Сумна звістка надійшла із Севастополя: на 86-му році пішов з життя талановитий український письменник, член Національної спілки письменників України Дмитро Вітюк. Підступна смерть вирвала з нашої письменницької сім'ї чудову людину, натхненного співця далекого минулого і сьогочасного життя України.
Дмитро Макарович Вітюк народився 15 квітня 1917 року в подільському селі Соколівці - нині Ярмолинецького району Хмельницької області. Після закінчення семирічної школи навчався в технікумі, а потім в інституті - спочатку в Дніпропетровському хіміко-технологічному, а з третього курсу - на хіміко-технологічному факультеті Київського індустріального інституту (так тоді називався політехнічний). 
У жовтні 1941 року з п'ятого курсу інституту, евакуйованого до Ташкента, Д. Вітюк добровольцем пішов на фронт, спочатку потрапивши на інженерний факультет Академії хімічного захисту, з якого після закінчення прискореного курсу в жовтні 1942 року був направлений в Крим на Чорноморський флот. У складі ЧФ брав участь у бойових діях.
По закінченні війни Д. М. Вітюк продовжував службу, працюючи в хімічних лабораторіях Чорноморського та Північного флотів, без відриву від виробництва закінчив аспірантуру при Кримському філіалі Академії наук СРСР за спеціалізацією "Неорганічна хімія".
Протягом двадцяти років працював науковцем в севастопольському Інституті біології південних морів АН України. Опублікував понад 50 наукових праць та монографію. Художньою творчістю займався давно, але першим оприлюдненим художнім твором Д. Вітюка став роман "Ледеринові теки", що побачив світ 1994 року у видавництві "Український письменник" (м. Київ). Цей роман набув широкого розголосу серед читачів, про нього схвально відгукувалась літературна критика. Саме за цей роман Д. Вітюка було прийнято в члени НСПУ. Другий роман "Кремінний томагавк" вийшов друком у "Бібліотеці часопису "Дзвін Севастополя" (2000 р.), в ньому автор порушує проблеми розвитку науки, її ролі в історії людства, розмірковує над долею людини у наш складний час.
Окрім великої прози, Д. Вітюк писав оповідання та вірші. Його перу належить широке епічне полотно у віршах - поема "Мазепа", котра друкувалася на сторінках газети "Дзвін Севастополя".
Дмитро Макарович Вітюк брав активну участь в роботі севастопольської "Просвіти", в діяльності Кримської республіканської організації НСПУ.
Пішов від нас талановитий прозаїк, чудова людина, великий трудівник, але залишились його книги та нездійсненні мрії.
Світла пам'ять про Дмитра Макаровича Вітюка назавжди залишиться у наших серцях. Хай крем'яниста севастопольська земля, яку він дуже любив, і яку захищав у дні ворожої навали, буде йому пухом!
Кримська республіканська організація Національної спілки письменників України.
Українська громадськість м. Севастополя. 

Это лето было самым запоминающимся летом в моей жизни. Его я провел в родном городе со своими лучшими друзьями. Погода была просто прекрасная: яркое солнце и теплый воздух, почти не было дождей. Днём мы обычно играли в футбол, волейбол , баскетбол, а вечером наперегонки на велосипедах ехали к речке. Уходили на улицу с рассветом и возвращались лишь под закат, весь день проводили на свежем воздухе.

Очень запомнилось, то как мы с родителями пошли в поход, в лес: там мы пели песни у костра, ловили рыбу, спали в палатках, жили бок о бок с природой.

За это лето я узнал много хороших ребят из своего двора, мы с ними сдружились. Среди них была очень милая девочка, кажется, я понравился ей. К сожалению, она уехала в середине лета ,но обещала вернуться.

А в августе мы с родителями полетели в Санкт-Петербург. Я впервые увидел этот замечательный город. Мы ходили на множество экскурсий , смотрели выставки картин, скультур. Были в театре на пьесе "Гамлет",я, конечно, не всё понял, но игра актеров мне очень понравилась. Мы сделали очень много фотографий с красивыми старинными зданиями и церквями. Больше всего мне Зимний Дворец и Петергоф, особенно сады и фонтаны. Мы так же были на корабле Аврора, родители сказали, что когда-то было очень важное событие, связанное с этим судном.

Этим летом мне не приходилось скучать -я научился ездить на лошади, научился играть на гитаре простые песни, ещё мы с отцом летали на вертолете и плавали на катере.

Но помимо развлечений, я очень много прочитал. Читал разные рассказы: о дружбе, о любви, о простой жизни, животных. А ещё читал о строении человека, о странах и народах, об устройстве автомобилей и техники. Поэтому я думаю, что я не только весело провел это лето, но ещё и с пользой и теперь имею много важных для меня знаний.

Ещё этим летом у меня появился новый друг. Дедушка привез мне маленького черненького щенка. Он, конечно, ещё мал, но у него очень умные глаза и он очень много понимает,я обучил его простым командам. Он даёт лапу, ложится, садится, лает. Но и не главное. Главное - что верный и преданный мне.

Источник: Сочинение Мои летние каникулы